Стилі літературної мови. Стилі сучасної української літературної мови

Спілкування людей здійснюється за допомогою мови. Він являє собою спосіб вираження і формування почуттів і думок. Мова є засобом засвоєння нових відомостей і знань, знаряддям ефективного впливу на почуття і розум. Для реалізації цих функцій носію мови необхідно добре їм володіти. У людини, іншими словами, повинна бути розвинена мовна культура. В якості засобів вираження думок і почуттів може виступати голосове повідомлення або друкований текст. Стилі літературної мови можуть взаємодіяти один з одним. Так, в деяких виданнях можуть використовуватися інструменти різних жанрів. Далі розберемо, які стилі літературної мови існують і для чого вони потрібні.

Термінологія

Слово "стиль" має давньогрецькі корені. У ті часи писали на вощаних дощечках за допомогою голки - стилета. Стилістикою називають певний розділ лексики. У його рамках здійснюється вивчення особливостей застосування засобів вираження думок і почуттів залежно від обстановки, цілей і змісту висловлювань, умов і сфери спілкування. Розділ досліджує безпосередньо стилі літературної мови, знайомить з ними на всіх рівнях. Дисципліна вивчає організацію правильною, виразною, логічною і точною мови. Урок "Стилі літературної мови в школі" навчає доцільному і свідомому застосуванню лексичних законів і засобів.

Напрямки

Лінгвістична стилістика вивчає мову і мова. Перший напрямок знайомить зі структурою лексики. Вивчаються також мовні, граматичні та фразеологічні засоби. Другий напрямок, насамперед, досліджує різноманітні види мови, а також їх обумовленість різними цілями висловлювання. Стилістика в своїй основі повинна мати характер послідовно-функціональний. З її допомогою повинна розкриватися зв`язок різних мовних видів з метою, тематикою висловлювання, адресатом, умовами спілкування, ставленням автора безпосередньо до предмета.

Базові поняття

До найважливіших категоріям дисципліни слід віднести стилі літературної мови. Вони застосовуються в різних сферах суспільного життя. Стиль - різновид літературної мови, за допомогою якого здійснюється висловлювання думок і почуттів у процесі спілкування. Кожен з них характеризується не тільки своєрідним набором засобів, але і неповторним їх поєднанням. Існують різні функціональні стилі сучасної літературної мови. Всього їх виділяють п`ять. Більш "замкнутим" вважається офіційно-діловий стиль літературної мови. Найбільш поширеним в повсякденному житті є розмовний. Існує також науковий стиль літературної мови. Його відносять до письмово-книжному мовного типу. Особливе місце займає художній стиль літературної мови. Це пов`язано з різноманітністю засобів, що використовуються при створенні образів для впливу на почуття і розум читачів. Досить широким вважається поняття наукового стилю. Він об`єднує різні за своєю формою види видань, різноманітні за змістом і призначенням. Публіцистичний стиль літературної мови вважається комунікативним книжковим засобом передачі інформації. Далі розглянемо кожен з них більш докладно.

Усна форма

Всі її відмінні риси цілком можна віднести до розмовного стилю. Однак це поняття не слід змішувати з визначенням "усне мовлення". Останнє вважається явищем більш широким. Розмовний стиль реалізується в основному в усному мовленні. Проте в ній також можуть бути присутні і інші жанри. До них, наприклад, слід віднести рапорт, лекцію, доповідь та інше.

Основні ознаки

Розмовний стиль відрізняється невимушеністю викладу, його експресивністю, конкретністю. При цьому автор висловлює суб`єктивне ставлення до викладається. Для розмовного стилю характерно безпосередній вплив різних позамовних елементів.

Лексичні групи

Їх існує всього дві. До першої відносять розмовні загальновживані слова. Вони, в свою чергу, також формують підгрупи і категорії. Так, виділяють розмовну повсякденну і літературну лексику. До першої примикає просторіччя. Ця підгрупа складається з двох категорій. До першої відносять просторіччя, що знаходяться на кордоні літературного вживання. Воно за своєю суттю негрубі, побутове, кілька фамільярне. Наприклад, часто говорять замість картопля - картопля, замість завинити - проштрафитися і так далі. До другої категорії відносять грубу, внутрішньолітературної лексику. Наприклад, замість домагатися - під`їжджати, замість ходити без діла - шлятися, тинятися. До цієї категорії можна також віднести і вульгаризми, а також лайливі слова. Наприклад, холуй, здохнути, здохнути та інші. Такі елементи використовуються, як правило, у зображенні негативних життєвих явищ. Друга підгрупа включає в себе такі категорії, як професіоналізми (назви різновидів тварин-наприклад, бурого ведмедя - вівсяник, стерв`ятник, муравьятнік та інші), діалектизми (стерня - стерню, білка - векша і інш.), Жаргонні слова (природа - пленер , задоволення - Плезір та ін.), арготичні лексику (молодий - салага, зрадити - розколотися і т. д.). Досить велика кількість жаргонізмів з`явилося в мові у пануючого класу ще до революції. Деякі з них збереглися від декласованих елементів. Жаргонна лексика має зв`язок і з віковою спільністю певних поколінь. Приміром, у молоді популярні такі слова, як "пара" (двійка), "шпаргалка" та інші. Слід зазначити, що описані розряди відрізняються вузькою сферою розповсюдження.

Загальновживані слова

Це основний пласт розмовного стилю. У нього входить дві категорії слів. Це, зокрема, просторічні і, власне, розмовні. Ці категорії досить близькі один до одного - існуюча між ними грань дуже рухлива, хистка і нерідко ледь помітна. На це вказує і наявність різних позначок у різних словниках. Так, наприклад, такі слова, як "справді", "навприсядки" в тлумачному словнику редакції Ушакова відносяться до розмовною, а у виданні Сучасного літературної російської мови - до просторічним. Деякі елементи наділені подвійною позначкою. Це пов`язано з тим, що велика кількість поширених діалектизмів переходять у категорію просторічних слів.

Характеристика і синтаксис

У розмовному стилі переважають слова з емоційно-експресивними рисами. Вони можуть бути пестливими, презирливими, зменшувальними, лайливими, іронічними та іншими. Що стосується синтаксису, то для нього характерні незакінченість, умовчання, велика кількість неповних речень, численних повторів. Використовуються вставні конструкції, вигуки, питання, в тому числі і риторичні, як підбиття підсумку небудь однієї з форм емоційного затвердження. Також застосовується інверсія для різних частин мови. Це особливо характерно для прикметників, що виступають у ролі визначень в іменних словосполученнях.

Ясність і точність викладу

Стилі сучасної російської літературної мови відрізняються різноманітністю використовуваних усередині них коштів. Деякі з рис однієї форми викладу можна виявити в деяких інших. Однак далеко не всі стилі літературної мови взаємодіють один з одним. Деякі засоби передачі інформації незастосовні в тій чи іншій категорії. Як вище було сказано, офіційно-діловий стиль вважається найбільш замкнутим з усіх. Він об`єднує в собі різного роду документи. Це і ділове листування, і офіційні державні акти. У джерелах можна виявити ті чи інші відмінності мови. Вони залежать від призначення самих документів. Однак, незважаючи на їх наявність, для цього стилю в цілому характерно безліч специфічних рис. До них, зокрема, слід віднести точність, ясність, імперативність, об`єктивність і повноту висловлювання, конкретність і чіткість формулювання. Всі ці властивості обумовлені головним призначенням документів - забезпечити надходження інформації про безперечних фактах. Для офіційно-ділового стилю характерні також лаконізм і логічність викладу, а також особливі форми, відповідно до яких розташовується матеріал.

Неоднорідність документів

Без конкретної стандартної форми одні папери втрачають свою юридичну цінність. До даної групи можна, наприклад, віднести паспорт. Інші друкують як шаблон. До таких паперів відносять, наприклад, бланки. А ось треті можуть і не мати стандартних стійких форм. У цю групу входять звіти, ділове листування, протоколи та інше.

Риси документального викладу

На лексичному рівні, зокрема, присутні своєрідні слова і фразеологія, яких не мають інші стилі літературної мови. До таких можна віднести наступні: проживає, особа (людина), надається (дається), займає площу (живе) та інші. Також для документів нехарактерна емоційне забарвлення. У них не присутні елементи, якими багаті інші стилі літературної мови. Приміром, чи не зустрічаються просторічні слова. У даному жанрі широко поширені мовні стандарти. У них часто використовуються отименние прийменники: за рахунок, в цілях, в області, зі сторони і інші з віддієслівним іменниками. Застосовуються й інші словесні трафарети, цілком доречні в деяких різновидах стилю. Для даного жанру характерне використання і "високої" лексики, і елементів в переносному, а не в прямому значенні. Наприклад, держава, нині, відбув та інші. Вони надають мови значимість і урочистість. У ряді документів міжнародного призначення застосовується компліментарна лексика. Наприклад, популярні такі звернення: пані, Ваше Превосходительство, Їх Високість та інші.

Другий, відносно замкнутий жанр викладу

У даному випадку мова йде про науковому стилі. До нього відносять статті в вузькоспрямованих журналах, монографії, довідково-енциклопедичні, виробничо-технічні навчальні видання, реферати, анотації та інші. До основних ознак наукового стилю слід в першу чергу віднести логічність, абстрактну узагальненість, точність і об`єктивність. Виклад інформації не розраховане в даному випадку на чуттєве сприйняття читає. Тим не менш, в науковому стилі можуть використовуватися емоційні елементи. Вони посилюють в прозі переконливість викладу, оскільки різко контрастують з сухим характером розповіді.

Науковий стиль української літературної мови: загальна характеристика та завдання

Цьому жанру властива насиченість фактичним матеріалом, стислість і точність викладу. Як змісту виступають опису явищ дійсності, їх дослідження і тлумачення. Науковий стиль літературної мови використовується при доказах певних гіпотез і положень, їх аргументації. У даному жанрі відбувається виклад різних дослідницьких проблем. У зв`язку з цим наукова праця в більшій своїй частині містить ланцюг міркувань і доказів.

Комунікативний книжковий жанр

Мова піде про публіцистичному стилі. Цей жанр дуже неоднорідний. У ньому присутні елементи, які мають і інші стилі сучасної російської літературної мови. Серед головних рис жанру варто відзначити логічність, фактографичность, конкретність, інформативну насиченість і побудительность викладу, експресивність і лаконічність, емоційність.

Основні функції комунікативного жанру

Публіцистичний стиль обслуговує ідеологічну і політичну сфери. Жанр ставить метою оперативно, точно і доступно поінформувати людей про найважливіші події, які відбулися за кордоном і в межах вітчизни, надати вплив на читача і викликати в ньому те чи інше ставлення до зображуваного. Іншими словами, публіцистика являє собою засіб масової пропаганди та інформації. Фактографічность, логічність і інформативна функція жанру сприяють широкому використанню в ньому пропозицій, які повідомляють про що-небудь (факт чи подію). Побудительность, експресивність, емоційність обумовлюють застосування синтаксичних і лексико-фразеологічних засобів. Реалізується даний жанр на телебаченні, у пресі, радіо, політичних виступах. Газетно-публіцистичні стилі викладу відрізняються багатоплановістю. Деякі з них представляють собою чисту форму жанру. До них, наприклад, можна віднести огляд, замітку, репортаж. Інші можуть межувати з художнім оповіданням. Приміром, фейлетон, памфлет, нарис. Треті мають риси офіційно-ділової літератури. Така форма викладу характерна для передової статті.

Головні принципи комунікативного викладу

Для жанру характерне використання соціально-оцінного мовного кошти. У газетній публіцистиці реалізується органічний комплекс образного та логічного начал, узагальненості доказів, міркувань і образної конкретизації. У зв`язку з цим в газеті можна спостерігати поєднання інформативності, обов`язкової емоційності та логічності, оцінними. У ній також видно єдність ряду протилежних тенденцій. Це, зокрема, орієнтація на мовну стандартизацію і застосування кліше, з одного боку, і пожвавлення розповіді, прагнення до експресії, з іншого.

Синтаксичний рівень

Публіцистичного стилю властива простота конструкцій, упорядкованість форми оповіді, досить часта інверсія елементів пропозиції, які виступають в якості логічного центру фраз. Тут також застосовні компоненти поетичного синтезу: епіфора, анафора, риторичні запитання та інше. Це особливо явно видно в агітаційно-пропагандистських виданнях. У публіцистичному стилі використовуються і елементи розмовного синтаксису. Досить специфічною вважається за формою передова стаття. У такому оповіданні присутній матеріал, що є найважливішим у політичному та ідеологічному сенсі, а також ставляться проблеми, що мають міжнародне і державне значення. Відрізняється різноманітністю і нарис. Цей жанр вважається прикордонним між художньою та комунікативної літературою. У нарисі досить відчутно відчувається наявність авторського "я", памфлет, фейлетон, основу яких складає сатиричне ставлення до реальності і пряма оцінка негативних факторів. Саме цим пояснюється застосування емоційних і експресивних засобів. У жанрі використовуються різні елементи, які мають інші стилі російської літературної мови. Якщо характеризувати в цілому, то можна сказати, що видання відрізняються пристрасністю, застосуванням компонентів, що володіють семантичним значенням, експресивно-модальних частин, зближенням книжкової та розмовної мови. Це, в свою чергу, призводить до різноманітності, стилістичної розкутості засобів вираження.

Художній стиль: загальна характеристика

Це поняття досить неоднозначно. У ньому присутній комплекс стилю і мови письменника. Під останнім слід розуміти ті мовні одиниці, якими наповнений текст. Стилі літературної мови, які використовує автор при побудові оповіді, дозволяють відобразити його думки в різних формах. Серед особливостей жанру слід виділити єдність естетичної та комунікативної функцій. Це обумовлено двоякою завданням, яку виконує художня література. Зокрема, за допомогою неї не тільки ведеться розповідь, але й здійснюється вплив на читача. Також до особливостей жанру відноситься різноманіття засобів. Вживатися можуть елементи, які мають і інші стилі сучасної літературної мови. Також тут широко застосовуються стежки та інші образотворчі і виразні засоби. Крім того, тут присутній і образ автора. В оповіданні відбивається його індивідуальність, світогляд, сприйняття, естетичні та ідейні погляди.

Відмінні риси викладу

Для художнього мовлення властива образність, багатозначність слова, смислова ємність, емоційність. Використовувані жанрові прийоми і засоби підпорядковуються розкриттю певного ідейного задуму твору. Їм, у свою чергу, визначається доцільність та обґрунтованість застосовуваних автором елементів. Здійснюючи аналіз викладу, слід розкривати особливості словесних форм, що виражають ідейний зміст. Розглянутий жанр вважається більш різноманітним і широким, ніж деякі інші стилі російської літературної мови. Він не є простим комплексом прийомів, а є найважливіше властивість образного поетичного мислення. З усіх елементів, які мають основні стилі літературної мови, автор вибирає ті, які необхідні йому для розкриття обраної теми.

Образність жанру

Вона формується в жанрі не тільки за допомогою використання переносних значень слів і специфічними лексичними і синтаксичними прийомами. Важлива роль може належати і стилістично нейтральним засобам. Поетична сила і образність часто полягають в особливих словосполученнях та ударних ключових частинах. У них прості елементи набувають велику силу. Як приклад можуть служити різні твори Чехова і Пушкіна. У них самі звичайні слова формують сильний образ. Великою виразністю можуть володіти і граматичні форми, а також синтаксичні прийоми. Для формування образності застосовується, таким чином, два види засобів. Це в першу чергу прийоми самої мови. До них відносять фігури і тропи, фразеологічні, семантичні та лексичні поетизми. По-друге, це елементи, що вважаються в загальному нейтральними в мові, проте в структурі оповіді вони стають подібними. Індивідуальний стиль викладу в цілому визначається лексичним складом і тематикою.