Станова тяга: основи виконання

Станова тяга вважається одним з базових вправ з побудови дійсно накачаного тіла. Навіть такі широко відомі спортивні напрями, як бодібілдинг і пауерліфтинг просто немислимі без її застосування.

При правильному виконанні станової тяги користь для всього тіла незрівнянно більше, ніж при використанні будь-яких інших вправ. Вона включає в організмі людини досить складні та ефективні для подальших тренувань процеси, завдяки чому значно підвищується обмін речовин і ефективність росту м`язової маси. А постійне виконання цієї вправи зміцнює величезне число суглобів і сухожиль в тілі людини. Разом з підвищенням результативності атлета зростає і обсяг м`язової маси всього тіла.

Не варто забувати, що станова тяга викликає більш ефективну накачування об`ємних м`язів, ніж вузька ізольована робота над тими ж м`язами. Багато новачків намагаються не виконувати цю вправу, побоюючись випадків травматизму спини. Однак професіонали стверджують, що подібні випадки найчастіше трапляються з людьми, абсолютно не роблять станову тягу. Вони ж рекомендують зводити обгрунтований ризик до мінімуму за допомогою використання правильної техніки.

Виходячи з усього вищесказаного, можна вважати, що класична станова тяга є саме тим вправою, яке може допомогти кожному атлетові домогтися значних результатів без будь-яких побічних ефектів. У її виконанні слід дотримуватися кількох нескладних правил. Обов`язково ставити ноги на ширину власних стегон, при цьому ступні рекомендується ставити паралельно один одному. Точно визначити ширину стійки допоможе нехитра вправа. Потрібно лише на кілька секунд повиснути на перекладині і розслаблено зістрибнути з неї. Після стрибка подивіться на власні п`яти - саме це відстань між ними буде оптимальним для виконання станової тяги.

Правильний хват при цій вправі грає не меншу роль, ніж відмінна стійка. Гриф штанги при виконанні береться так, щоб ноги і кисті рук не стикалися один з одним. При цьому відстань між кистями не повинно перевищувати ширину плечей. Такий хват дозволяє полегшити зведення лопаток у верхній точці вправи.

А для того, щоб станова тяга не стала причиною травми спини або м`язів рук, її слід виконувати тільки з прямим хватом. При випадку можливе використання спеціальних ременів і магнезії.

Особливу увагу при виконанні цієї вправи звертається на стан попереку. Досить напружений і трохи прогнутися положення спини значно полегшує підйом штанги і є найбільш безпечним для хребта.

Кожна станова тяга починається з чіткого визначення роботи голови і плечей. Саме їх різкий рух назад і подальший поштовх ніг від підлоги дає основний напрям вправи. Не варто боятися відчуття раптового нахилу назад. Це почуття є однією з ознак правильного виконання техніки станової тяги.

Проте ніколи не варто виконувати дану вправу з п`ятами, відірваними від підлоги. Від цього дуже часто страждає не тільки техніка атлета, але його сухожилля, біцепси і спина. Також не рекомендується носіння взуття з м`якою підошвою. Під впливом великої ваги буде проглядатися ефект провалювання ніг в підошву, що може позначитися на результатах вправи. Не рекомендується проводити тренування на бетоні або різної слизькій поверхні, це значно підвищує ризик отримання травми. Використовуючи ці та багато інших корисні поради, кожен бажаючий може стати творцем власної ідеальної фігури.

Чи має станова тяга нормативи? Багатьох початківців спортсменів цікавить це питання, проте на даний момент не існує єдиних діючих показників у цій вправі. Якщо раніше спортивний розряд присвоювався на підставі одного виконаного нормативу, то тепер результатом є сума трьох різних вправ.