Трудові Ресурси Підприємства

Трудові ресурси як економічна категорія позначають працездатну частину всього населення країни, здатну в силу інтелектуальних і психофізіологічних характеристик займатися виробництвом матеріальних благ або послуг. До цього увазі ресурсів відносяться всі зайняті в економіці люди, а також ті, хто не зайнятий в ній, але здатний трудитися.

Трудові ресурси підприємства (Персонал) - це сукупність всіх фізичних осіб, які складаються з підприємством як з юридичною особою в регульованих договором найму відносинах.

Від якості трудових ресурсів підприємства залежить результат його діяльності та конкурентоспроможність. Поняття «трудові ресурси підприємства» відображає його потенціал. Характерно, що на відміну від інших ресурсів підприємства, тільки ця група може вимагати від роботодавців зміни умов роботи та оплати, а також співробітники підприємства можуть добровільно відмовлятися від виконання робіт і звільнятися за власним бажанням. Тому використання трудових ресурсів підприємства повинно бути максимально ефективним і продуманим.

Трудові ресурси підприємства володіють двома ключовими характеристиками: структурою і чисельністю.

Кількісна характеристика цих ресурсів визначається списковій (кількість на певну дату за документами), середньооблікової (за певний період) і явочній (з`явилися на роботу в певний час) чисельністю.

Якісна характеристика персоналу залежить від кваліфікаційної підготовки працівників та їх відповідності займаним посадам. Якісні характеристики оцінити набагато складніше, ніж кількісні, оскільки єдиного розуміння якості праці сьогодні фактично не вироблено.

Структура трудових ресурсів визначається за сукупністю окремих груп працівників, які об`єднуються за певною ознакою. Виділяють промислово-виробничий і непромисловий персонал.

Промислово-виробничі ресурси підприємства беруть участь у безпосередньому виробництві матеріальних цінностей (Робочі цехів, апарату заводоуправління, наукових відділів та ін.).

Непромислові (невиробничі) ресурси зайняті в обслуговуванні сфери виробництва. До цієї групи відносять працівників, зайнятих у побутовій та соціально-культурній сфері (підсобні господарства, медичні, житлові служби, школи тощо).

Всі співробітники підприємства промислово-виробничої сфери поділяються на ряд категорій.

Керівники здійснюють управління підприємством. Трудові ресурси підприємства вищого рівня - директора та їх заступники. Середня ланка представлено начальниками змін, цехів, дільниць. Низовий рівень представляють майстри, бригадири.

Фахівці зайняті в цехах і службах заводоуправління, вони займаються інженерною підготовкою, розробкою технологій, організацією виробництва і т.д. Всі фахівці поділяються за рівнями. Вищий рівень представлений головними спеціалістами, начальниками управлінь, секторів та їх заступниками. Середній - економістами, юристами, інженерами і т.д. Низова ланка - молодші спеціалісти, розподільники робіт, техніки, т.д.

Робочі безпосередньо зайняті у виробництві. Залежно від характеру участі робітників у виробничому процесі їх можна розділити на основних і допоміжних.

Службовці займаються технічним обслуговуванням виробництва (креслярі, рахівники, діловоди).

Структуру можна розглядати і аналізувати за такими ознаками, як професійна структура (співвідношення професій і спеціальностей), кваліфікаційна (співвідношення працівників різних кваліфікаційних рівнів або ступеня професійної підготовленості), половозрастная, за стажем (загальним або на даному підприємстві), за рівнем освіти (вища, незакінчену вищу, середню спеціальну, загальну середню, неповну середню або початкове).