Капіталізація корпорації на основі планування її стратегічного розвитку

Як відомо, ринкова капіталізація корпорації являє собою сукупну вартість всіх її акцій, визначену, як правило, на основі підсумовування приватних капіталізацій цих акцій. За практиці, капіталізація корпорації є однією з основних характеристик її успішності, хоча і не завжди адекватно показує стан справ у цій компанії. Причина такого становища полягає в тому, що капіталізація компанії-корпорації багато в чому залежить від майбутніх можливих доходів. Саме тому стратегічне планування розвитку корпорацій передбачає впровадження в діяльність планування.

Великі фірми вельми зацікавлені в проведенні такого планування, причому не тільки у себе, але і у партнерів по бізнесу. Капіталізація корпорації, при такому підході, стає цілком передбачуваним показником.

Під впливом ТНК, в масштабах окремих держав, склалися різні системи централізованого планування. Наприклад, у США крім внутрішньофірмового, існує приватна централізоване планування. Його здійснює ядро з 12 фінансових груп, які мають майже 10% активів усіх корпорацій країни і контролюючих 60% знаходяться в США акцій.

Відносини між монополіями все ж залишаються конкурентними, хоча тут відбулися істотні зміни. Якщо в домонополістичного капіталізму, наприклад, з 4310000 виробників у певній галузі загинули 100 фірм, то для інших конкурентів розміри ринку зросли на 1%. При сучасній олигополистической структурі, якщо, наприклад, з 4 господарських одиниць галузі в конкурентній боротьбі загине навіть 1 учасник, то ринок для кожного з решти збільшиться на 25%. Тому інтенсивність конкурентних зв`язків незмірно зростає. Якщо сьогодні оліголіст не введе нові продукти, не встигне за політикою конкурентів - його доля вирішена.

Економічне домінування корпорацій сприймається не як засилля, а як «розподіл ролей», яке склалося на основі об`єктивних законів, дія яких визначає співвідношення різних форм власності, капіталу і загальний розвиток суспільства. Реалізація корпоративного потенціалу можлива лише в суспільстві, де і монополіст, і дрібний підприємець в однаковій мірі відповідальні перед ним.

Корпоративний світ неоднорідний, в кожній корпорації є свої особливості, як управлінської структури, так і внутрішньофірмового механізму розвитку. Капіталізація також стає в цьому випадку конкурентним параметром, який визначає вартість компанії на ринку.

Справа в тому, що капіталізація може бути і недостатньою. Це трапляється тоді, коли складається істотна диспропорція між економічним капіталом і капіталом конкретної корпорації. Планування в корпоративному бізнесі, якраз і сприяє усуненню цієї несприятливої диспропорції.

Сьогодні корпоративне планування і різні моделі інтеграції отримали досить широке поширення. В рамках суперництва з державними підприємствами, великі корпорації вже апріорі отримують преференції, бо самі масштаби держави сприяють цій конкуренції. Уряд не може не проявити до таких підприємств інтерес як з економічних, так і соціальних причин. Тому держава нерідко надає їм різні пільги - фінансові, митні, а в крайніх випадках навіть рятує їх від краху. У свою чергу найбільші фірми, корпорації та особливо ТНК, багато в чому визначають політику держави, причому не тільки в економічній області.

Переваги корпорацій зумовили їх значну роль на світовому ринку починаючи з кінця XX - початку XXI століть. Логічним наслідком цього стало прагнення їх до об`єднання. Умовою такого об`єднання стали угоди про збереження юридичної незалежності. Адже конкуренція пов`язана для них з великими ризиками, тому вони і вважають за краще їй об`єднання в союзи. А одним з важливих наслідків такого розвитку стало розширення масштабів планомірності. Планування перетворилося на об`єктивно необхідний атрибут монополізованого виробництва, так як ТНК не ризикують випускати товар для невідомого споживача, в ринкову стихію, від якої страждає в першу чергу, капіталізація фірми.