Облік незавершеного виробництва та його види

Незавершене виробництво (НП) включає результати виробничого процесу, які не були завершені до дати закінчення звітного періоду, і остаточний продукт у вигляді товару не був отриманий. Як правило, облік незавершеного виробництва включає в себе:

- сировину та предмети, ще знаходяться в обробці, на складах цехів підприємства-

- закінчені виробництвом предмети, але не укомплектовані або не взяті службами технологічного контролю-

- та ж продукція, але не прийнята технічними експертами заказчіка-

- незакінчені операції, виконані як для зовнішніх замовників, так і для потреб власного виробництва.

До складу НП не включаються анульовані замовлення і вироби, забраковані службою ВТК, покупні напівфабрикати, а також ті матеріали і компоненти, які ще не оброблені або не зібрані у єдиний агрегат.

Точне встановлення величини НП, грамотний і професійно проведений облік незавершеного виробництва на кінець періоду, відіграє визначальну роль для ведення обліку всієї виробничої діяльності підприємства або компанії, дає уявлення про витрачання фонду зарплати і правильного обчислення собівартості виробленого товару.

Розрізняють оперативний облік незавершеного виробництва та бухгалтерський. Оперативний облік проводиться працівниками облікових підрозділів цехів та інших підрозділів підприємства, що представляють проміжні етапи виробничого циклу (диспетчерські бюро, майстри змін, бригадири). Цей вид обліку призначений для оперативного регулювання процесу виробництва, контролю витрачання комплектуючих матеріалів та їх залишків.

Бухгалтерія, крім кількісного обліку, організовує і проводить облік незавершеного виробництва, проводки в якому складаються з відображенням вартості НП і динаміки її зміни.

Оперативний облік на різних підприємствах організується по-різному, тому що його технологія багато в чому залежить від характеру виробничої діяльності, складності продукції, що випускається.

У промисловому виробництві переважають два прийоми оперативного обліку.

Подетально-операційний метод поширений на виробництві, де присутня дрібносерійна продукція, випуск якої пов`язаний з трудомісткими операціями технологічної обробки і збірки. У цьому випадку облік незавершеного виробництва ведеться за допомогою заповнення так званих маршрутних листів, в яких відображаються всі технологічно передбачені операції обробки і ступінь їх завершеності на кожному технологічному етапі виготовлення товарної продукції.

У поточному виробництві, якому властиво нетривалий час виготовлення продукції у великих серіях, необхідності у веденні фіксації та обліку кожної операції немає. Тут оцінка та облік незавершеного виробництва відбувається за допомогою оформлення місячних (або інших строків, обумовлених специфікою виробничого процесу) відомостей, до яких у разі потреби додаються відповідні специфікації на конкретний вид продукції та інші документи. Ведуться такі відомості в підрозділах підприємства, потім вони узагальнюються, і складається баланс деталей. У такому балансі відображаються дані з усіх виробничих підрозділів і відображаються відомості про надходження деталей з комплектуючого складу, про шлюб та залишках в межах звітного періоду.

Тим не менш, в силу різних обставин, відомості, що містяться в документах оперативного обліку не завжди точні. Тому на підприємствах в рамках даної процедури організовується проведення інвентаризацій незавершеного виробництва. Їх способи і варіанти проведення визначаються фізичними властивостями продукції: розмірами, вагою, технологічними параметрами об`єктів.