Методи обліку витрат на виробництво

Відповідно до того, яка продукція виробляється на тій чи іншій фірмі, які її обсяги і технічні характеристики складності, в залежності від ступеня складності виробничого і технологічного процесів використовуються ті чи інші методи обліку витрат на виробництво. У сучасній аналітичній практиці найбільш часто вживаними на підприємствах є наступні.

Простий, або, як ще він іменується в літературі, однопередельний метод використовується в тих типах виробничої діяльності, де незавершене виробництво відсутня зовсім або ж його частка мізерно мала. Прикладами таких галузей і підприємств можуть виступати ті, які займаються видобутком вугілля.

Сутність цього методу полягає в наступному: собівартість продукції обчислюється шляхом ділення всіх сукупних витрат на фізичні величини виробленої продукції.

Застосовувані на практиці методи обліку витрат на виробництво включають і позамовний метод. Він найбільш часто застосовується на підприємствах важкого машинобудування, тому що об`єктом обліку є один окреме замовлення, а такі підприємства належать до категорії дрібносерійних. Досить поширений метод і при аналізі дослідно-конструкторських робіт, виробництво яких носить одиничний характер. При використанні даного методу для обчислення фактичної собівартості замовлення повинні передбачати таку кількість, яке планується виробничим планом на місяць. А при виробництві великих агрегатів замовлення можуть формуватися на виготовлення їх окремих вузлів. На відміну від того, що припускають інші методи обліку витрат на виробництво, при цьому методі непрямі витрати повинні відповідати встановленим на підприємстві базису розподілу. Головна характерна риса його полягає у визначенні собівартості за фактом виконання замовлення способом ділення величини витрат на величину виконаного виробничого замовлення (в одиницях продукції).

Попередільний метод використовується, як правило, на підприємствах легкої та харчової промисловості, наприклад при виробництві ковбасної продукції. Застосовуються два основних типи обліку витрат - напівфабрикатний і бесполуфабрікатний. При використанні першого продукція кожного виробничого циклу є за великим рахунком напівфабрикатом для подальшого, а тому може використовуватися як кінцевий продукт ще до завершення виробничого циклу. При такій методиці вартість напівфабрикатів, як припускають методи обліку витрат на виробництво, відбивається в спеціальній статті.

Нормативний метод враховує, що формування витрат на виробництво продукції на підприємствах великосерійного виробництва суттєво відрізняється від розглянутих вище, а тому і методика обліку тут також має свої відмінності. По-перше, даний метод найбільш ефективний для підприємств обробних галузей, де існує багатосерійне виробництво (наприклад - меблева промисловість). А по-друге, аналіз кошторису витрат на виробництво повинен носити характер моніторингу, постійного врахування динаміки відхилень від прийнятих на підприємстві норм витрат.

Відмітна особливість і полягає в тому, що необхідно диференціювати фактичні витрати, і ті, які визначені встановленими нормами. Обґрунтовується це тим, що будь-яка зміна норм неминуче тягне за собою зміну величин витрат.

Разом з тим, у нормативного методу є і деякі обмеження, які можна віднести до його недоліків. Так, якщо загальна економічна ситуація нестабільна, то природно, ні про які інновації та впровадженні передових технологій і мови бути не може. Отже, і підстав для застосування ефективного нормативного методу теж не буде.

Як бачимо, будь-який з розглянутих методів має властиві тільки йому аналітичні підходи до обліку виробництва і способами розподілу витрат. Сукупність даних методів при аналізі доповнюється ще й оцінкою незавершеного виробництва.