Навчальна діяльність: причини її неефективності

Необхідність проведення реформ у сфері освіти виникла з усвідомленням того, що навчальна діяльність багатьох закладів не дає належного ефекту і після занять школярі та студенти залишаються рівно з тим же багажем знань, з яким вони й прийшли. Для того щоб ближче познайомитися з цією проблемою потрібно познайомитися з поняттям навчальна діяльність, його складовими і реалізацією в сучасній системі освіти.

Навчальна діяльність - це один з найважливіших і основних видів діяльності кожної людини, результатом якої стає освоєння нових навичок. Вона складається з таких компонентів, як навчальне завдання, навчальний дію, дія контролю і дія оцінки. По суті, ці поняття є алгоритмом, по якому відбувається саме навчання. Безліч педагогів присвятили роки дослідженням такого питання, як краще подавати інформацію навчаються, щоб вона ними максимально засвоювалася і могла бути в подальшому застосована на практиці. Головна тенденція, яку вони вивели полягала в тому, що навчити їх простіше серед однолітків. При цьому люди однієї вікової групи не просто повинні одночасно перебувати в приміщенні, але і взаємодіяти один з одним. Саме їхня співпраця приведе до досягнення високих результатів засвоюваності інформації та застосуванні її на практиці. З цієї причини навчальна діяльність студентів часто сполучена з проведенням семінарів або тренінгів, де вони можуть засвоювати нові навички та знання в процесі їх вивчення спільно зі своїми колегами. У школі, в молодших класах наочно побачити підтвердження це висловлення можна на уроках, побудованих за принципом гри. Цікаво, що викладач не повинен активно втручатися у навчальний процес, а лише керувати ним, схвалюючи вірні знахідки своїх учнів і коригуючи їх знання.

Традиційна система навчання довела свою невисоку ефективність. Оскільки протягом усіх років навчання викладання відбувається одним і тим же чином. Цікаво, що не враховується ні віковий критерій учнів, ні статевої, ні соціальний, ні їх психотипи. По суті, викладачі всього лише в більш-менш доступній формі дають інформацію учням, яка теж не змінювалася багато років, не дивлячись на численні метаморфози в світі і суспільстві. Іншими словами, не відбувається розвитку мислення. Розвиваються пам`ять, мова, але не мислення, не здатність вибудовувати логічні зв`язки між подіями та людьми, немає спраги до знань.

Стандартний набір предметів, які повинен вивчити учень за роки навчання, не сприяє його особистісному зростанню. Розвитку в ньому талантів, які в наслідок змогли б стати його професією. Якщо в учня яскраво виражений інтерес до гуманітарних наук, але здібності до засвоєння технічних дисциплін нижче середнього, то варто все ж зміцнювати його сильні сторони, а не насильно нав`язувати йому інформацію, яка залишиться на порозі навчального закладу в день його випуску звідти.

Деякі викладачі вважають, що вища навчальна діяльність - це самостійна навчальна діяльність. Знання, які учень отримав власними силами, будуть для нього дорожче і зрозуміліше. Але це не означає, що можна видати йому завдання і на цьому закінчити навчання. Навпаки, вчитель повинен розвинути в учня бажання самостійно шукати відповіді на питання, дізнатися більше, ніж йому можуть дати за кілька академічних годин. Пробудити в ньому інтерес до предмета можна змінивши стандартне зачитування лекцій та видачу домашніх завдань, на нестандартні уроки, які б зачіпали інтереси самого учня. Давали йому можливість відчути себе частиною процесу, його повноправним учасником, чия думка не менш важливо, ніж вчительське.