Що являють собою норми праці?

Стаття 159 ТК РФ є гарантійною основою прав працівників у системі нормування праці. У першу чергу, вона гарантує повне державне сприяння створенню системної організації з нормування праці. Норми праці, встановлені відповідними державними органами, - це гарантований мінімум, знизити який роботодавець не має права.

Також працівники мають гарантії, що системи нормування праці будуть визначені роботодавцем тільки з урахуванням встановленого колективного договору або при відповідній підтримці профспілкових органів. З цього випливає, що представники колективу мають повне право самостійно брати участь у розробці нормативних актів щодо нормування праці на підприємстві. Також вони можуть подавати позов на створення неправомірних актів до органів правосуддя без отримання довіреності від працівника, права якої були порушені.

Виділяють норми праці декількох видів:

- норма виробітку. Цей показник визначає кількість продукції, які робочий виробляє за встановлений відрізок часу при забезпеченні нормальних умов праці-

- норма часу. Даний показник визначає кількість часу, необхідне працівникові для виробництва однієї одиниці продукції-

- норми обслуговування. Вони позначають норматив обслуговування наданих механізмів, встановлений для кожного працівника-

- норматив чисельності працівників. Цей показник визначає кількість робочого персоналу, необхідного для виконання наданого фронту робіт на своїй ділянці виробництва-

- нормоване виробниче завдання. Воно встановлюється виключно з використанням норм часу і виробітку, припускаючи собою визначення повного обсягу робіт, який кожен робочий зобов`язаний виконати за зміну або день.

Норми праці розрізняються також за сферами застосування і діляться на такі типи:

- тіповие-

- едіние-

- отраслевие-

- межотраслевие-

- локальні.

Типова норма праці повинна бути розроблена і затверджена згідно з порядком, встановленим урядом. Розробляється вона виключно визначеними федеральними органами виконавчої влади, після чого переходить на затвердження Мінпраці.

Типові норми є встановленим державою мінімумом для кожної галузі економіки. Роботодавець може відступити від офіційно затверджених норм тільки на користь працівника.

Локальні норми праці приймає безпосередньо сам роботодавець згідно з думкою представницького органу робочого колективу. Повноважні представники мають право вимагати ануляції існуючих локальних нормативних актів у судовому порядку, якщо при їх створенні не було враховано їхню думку.

Чітке і неухильне дотримання встановлених норм праці - це прямий обов`язок працівника. При цьому роботодавець має повне право вимагати дотримання запропонованих норм. Але всі норми праці можуть бути дотримані тільки при забезпеченні працівника нормальними умовами для плідного трудового процесу. Для цього стан споруд, приміщень, машин і устаткування повинно бути справним. Також має бути забезпечено своєчасне надання технічної документації, а матеріали та інструменти для виконання робіт повинні бути належної якості.

Цей перелік умов повинні визначати правила і норми охорони праці на підприємстві. При недотриманні хоча б одного пункту працівник має право звернутися до повноважні органи і зажадати забезпечення необхідними умовами для нормальної плідної роботи. Якщо роботодавець не забезпечує цього, то працівник може звільнитися від обов`язку щодо виконання запропонованих норм. При цьому оплачуватися час простою повинно згідно штатним розкладом, так як зупинка виробництва сталася не з його вини.

Норми охорони праці - це основоположний документ для всього підприємства, тому необхідно суворо дотримуватися встановленого порядку.