Руховими вміннями та навичками прийнято називати ... Розвиток рухових навичок у дітей

Руховими вміннями та навичками прийнято називати придбану можливість виконання рухових дій, які виникають на основі певних знань, досвіду і повторень досліджуваних елементів. З боку управління навички та вміння характеризуються різним ступенем володіння здійснюваними фізичними діями.

Рухове уміння

Рухове вміння - це рівень освоєння дії, яка супроводжується управлінням за допомогою мислення. Серед характерних відмінностей між умінням і навиком можна виділити наступні:

• неавтоматизоване управління;
• підсвідомий контроль;
• повільність здійснення дій;
• наявність значної ступеня втоми, внаслідок неекономною розтрати енергії;
• присутність відносної розчленованості елементів;
• нестабільность;
• відсутність міцного запам`ятовування.

Процес подальшого оволодіння руховими діями перетворює вміння в навик. Таким чином, рухове вміння - це своєрідна ступінь володіння діями, для вчинення яких активно використовується мислення. Можливість виконувати нові елементи полягає в наявності таких передумов, як необхідний обсяг знань про техніку виконання, наявність досвіду і достатня фізична підготовленість. Творче мислення відіграє також важливу роль у процесах управління рухами.

Основні рухові навички характеризуються силою володіння технікою, яка виділяється підвищеним зосередженням уваги. Концентрація мислення зосереджується на кожному елементі виконуваних дій, що входять в досліджуване рух.

Характеристика вміння

Рухове вміння - це, перш за все велика освітня цінність, тому як воно володіє головним - активацією творчого мислення, спрямованої на синтез і аналіз кожного руху. З точки зору фізичного виховання уміння переслідують різні цілі. З одного боку, вони доводять до навичок при необхідності досягнення досконалої техніки володіння діями. З іншого боку, вироблення рухових умінь можлива і без переходу в навички згодом. У цьому випадку вони є допоміжним чинником. Наприклад, для засвоєння матеріалу шкільної програми з фізичної культури досить засвоєння початкових знань.

Таким чином, уміння - це вдосконалення рухових дій, яке при багаторазовому повторенні стимулює активізацію їх виконання. Даний процес є не чим іншим, як переходом вміння в навик. Цього можна досягти тільки за умови постійного уточнення і коригування рухів. Результатом є стійкість і злитість кожного виконуваного елемента, а, головне, поява автоматизованого характеру управління рухом.

Існує два різновиди рухового уміння:

• перший вид виражається в здійсненні цілісної активності;
• другий вид увазі виконання окремих, різних за структурою і складності рухів.

Цілісна рухова діяльність пов`язана напряму з необхідністю прийняття рішень спонтанно, наприклад, під час гри або боротьби. В даному випадку рухові вміння засновані і характеризуються творчим використанням раніше завчених фізичних якостей і дій.

Виконання роздільних рухів, різних за складністю та структурі, поступово переходить у навичку. Даний процес супроводжується розвитком дій зі знанням первісної техніки виконання, що призводить до поступового вдосконалення вмінь. Завчені до автоматизму руху представляють собою велику дидактичну цінність, тому як формуються внаслідок активної участі учня і привчають до аналізу сутності поставлених завдань. Матеріал будь складеної програми повинен освоюватися на рівні умінь, так як вони є не тільки корисними, а й необхідними.

В подальшому процесі освоєння рухових дій на рівні вміння з обов`язковим збільшенням числа повторень, запам`ятовування кожного елемента і дії здійснюється більш міцно. У міру заучування і освоєння вміння поступово переходить у навичку.

Поняття формування та розвитку рухової навички

Руховий навик - це певна ступінь володіння рухами, за умови автоматизації їх виконання. При цьому здійснюється мінімальний контроль свідомості за виконуваними діями, так як воно спрямоване виключно на контроль над вузловими компонентами кожного елемента: сприйняттям навколишнього оточення і кінцевим результатом. Поняття "руховий навик" полягає, наприклад, в зосередженні уваги на контролі над швидкістю при бігу або зміною рельєфу при пересуванні за допомогою лиж. Визначальною і цінною особливістю рухового навику є автоматизація управління рухами. Свідомість при цьому звільняється від потреби постійного контролю над деталями, що дозволяє загострити увагу на результаті і умови виконуваних дій.

Розвиток рухових навичок залежить від наступних факторів:

• обдарованості - наявності здібностей до певних видів діяльності;
• рухового досвіду - володіння певними знаніямі;
• віку людини - в дитячому віці освоєння рухів відбувається набагато бистрее;
• координації - складна техніка руху вимагає більше часу на навчання;
• професійних навичок викладача;
• рівня усвідомленості, активності і наявності мотивації в учня.

Руховий навик - це вища ступінь оволодіння діями, яка має важливість у фізкультурно-спортивної, навчальної, побутової і трудової діяльності. Придбані можливості можуть зберігатися досить тривалий час (протягом декількох років). Це підтверджується тим, що люди, які припинили займатися спортом, можуть через кілька років в точності відтворити техніку спортивних дій.

Які бувають навички

Поняття "руховий навик" сьогодні відомо двох типів усвідомленості виконуваної діяльності. У першу чергу мова йде про технічну сторону дій, коли людина враховує всі складові елементи рухів. До другого типу можна віднести етап виконання, коли елементи вже в якійсь мірі освоєні. В даному випадку усвідомлюється в основному тільки мета, тобто увага спрямовується на результат.

Руховий навик - це можливість виконувати автоматизовано складові частини рухів при усвідомленні цілеспрямованої діяльності. Спеціального спрямування уваги при цьому не вимагається. В даному випадку активно тільки свідомість, яка впливає на якість виконання приватних дій.

Процеси фізичного сприйняття пов`язані з формуванням рухових навичок. Залежно від того, в яких саме умовах відбувалося їх формування, можна виділити наступні види навичок:

• несформовані, сформірованние;
• старі, молодие;
• складні, простие;
• комплексні, разрозненние;
• гнучкі, шаблонні.

Формування рухових навичок

Формування навичок має свої характерні особливості. Для них притаманне нерівномірність і поступовість розвитку, показна динаміка утворення яких представлена графічно А.Ц. Пунін:

1. «Негативне прискорення» - являє собою крутий підйом кривої на самому початку якого навчають процесу. Далі підйом стає незначним внаслідок уповільнення течії навчання. Це означає, що для людини характерно швидке освоєння основи дій, а на деталі потрібно набагато більше часу. Подібний тип формування спостерігається на прикладі вивчення простих рухових елементів, коли прості рухи освоюються моментально.
2. «Позитивне прискорення» - формування рухових умінь і навичок здійснюється з великими труднощами внаслідок виникнення неточностей і помилок. Далі наростання кривої якості різко підвищується. Даний вид розвитку притаманний складним тривалих дій, при яких непомітні зовні якісні зміни згодом дають великий стрибок.
3. «Плато» - формування навичок стоїть на місці. Спостерігається явна затримка в прогресуванні. Виникнення даного процесу двояко: по-перше, це може стати причиною наявності факторів, що гальмують хід удосконалення (хвороби, недолік фізичної підготовки), по-друге, місце може мати зміна структурності певної навички (внесення нових прийомів в тактику виконання).

Розвиток рухових умінь і навичок відбувається з самого дитинства, тому саме для дитини важливим є правильне закладення азів подібних умінь. Рухові навички і рухові якості в дитячому віці є первинною ознакою рівня розвитку малюка. Дані критерії вважаються провідними для оцінки загального розвитку дитини.

Рухові навички у дітей

Методи навчання руховим навичкам повинні бути підібрані досить ретельно. Важливо приділити особливу увагу фізичній активності дитини віком від 3 до 5 років. Саме впродовж даного вікового періоду відбувається формування умінь, відповідно, і навичок дитини, що в майбутньому позначається на загальних сприйняттях свідомості людини. Протягом 2 років відбувається розвиток м`язів, необхідних для здійснення рухів. У даному віці відбувається формування дрібної моторики і рухових навичок. Для досягнення максимальної ефективності фізичного розвитку дитини слід використовувати тактику занять в ігровій формі.

Ігрові методи навчання рухових навичок дозволяють впливати не тільки на м`язи, але й на підсвідомість дитини. Це в кілька разів збільшує ефективність від використовуваної методики.

Розвиток загальних навичок для дошкільнят

Розвиток рухових навичок у дітей дошкільного віку має відбуватися за допомогою правильно організованих заходів, спрямованих на активування мислення, тренування пам`яті, прояв ініціативи, розвиток уяви і самостійності. Це сприяє формуванню не тільки рухових навичок, а й патріотизму, інтернаціоналізму, колективізму, стійкості, цілеспрямованості, сміливості і рішучості. Рухові уміння і навички, сформовані у дошкільнят, є фундаментом для вдосконалення в майбутньому. Це дозволяє полегшити процеси оволодіння більш складними рухами і допомагає домогтися надалі високих спортивних результатів.

Уміння і навички, накопичені в дитячому віці, сприяють удосконаленню фізичних якостей і зміцнення здоров`я. Це дозволяє зміцнити організм і оволодіти трудовими діями. Колективне виконання фізичних вправ, гармонійність і згуртованість всіх дій, виразність і краса кожного руху, вільне володіння всіма частинами тіла і хороша постава - це фактори, розвиваючі естетичні потреби людини.

Особливості формування умінь і навичок у дітей

Руховими вміннями та навичками прийнято називати розвиток діяльності людини теоретичного та практичного характеру. З точки зору педагогічного досвіду, таке формування рухових навичок у дітей є складним процесом, протягом якого доводиться долати масу труднощів. У певних випадках домогтися точності і диференційованості у виконуваних рухах практично неможливо.

Існує ймовірність вироблення відсталих навичок, недостатньо гнучких, які насилу дитині вдається перенести в нові умови. Для того щоб розробити раціональні методи навчання дітей навичкам, слід попередньо провести поглиблені психологічні та фізіологічні дослідження, які повинні бути спрямовані на виявлення загальних закономірностей утворення навичок і вікових сторін даного процесу.

З педагогічної точки зору, руховими вміннями та навичками прийнято називати розвиток основних рухів, ефективністю досягнення якого є змістовні та структурно-функціональні зміни. Орієнтованість даного процесу заснована на пошуку умов, засобів і механізмів розвивального середовища, що сприяє фізичному розвитку людини з дитячого віку.

Недолік рухової активності внаслідок відсутності належного рівня навичок суттєво впливає на дитяче здоров`я і призводить до аномальних змін постави і деформації стоп. Згідно з проведеними дослідженнями, близько 60% хвороб закладається ще в дитинстві. Рухові навички в будь-якому віці виступають в якості оздоровчого фактора. Це обумовлено тим, що правильний психолого-педагогічний підхід являє собою найпотужніший оптимизирующий фактор, провідною стороною ефективності якого є підвищення емоційного і м`язового тонусу.

Руховими вміннями та навичками прийнято називати рухову активність в будь-якій формі, складову вікові можливості дитини і представляє собою оздоровчий фактор. Цим пояснюється висока ефективність різних форм і методик проведення занять, в основі яких лежить загальний вплив на дитячий організм у поєднанні з фізичними вправами.

Вдосконалення рухових навичок і вмінь

Існує безліч засобів, за допомогою яких можна вдосконалювати рухові навички та вміння у дітей. Серед широкого спектру можливостей слід виділити наступні:

• систематичні фізкультурні заняття;
• різноманітні рухливі ігри;
• щоденні екскурсії та прогулянки;
• заплановані фізкультхвилинки в процесі навчальних занять;
• фізкультурні розваги і свята.

До методики розвитку умінь і навичок відноситься проведення безперервної, соціально-організованою згуртованої роботи сім`ї та дошкільних установ. Важливу роль у даному процесі займає цілеспрямованість, логічність і послідовність використання різноманітних шляхів розвитку та формування фізичних якостей. До них можна віднести режим дня, загартовування, фізичні вправи, особисту гігієну і раціональне харчування.

При правильно складених пунктах навчання можна організувати ефективну методику, що включає в себе все необхідне для розвитку фізичних якостей дитини. Для кожного вікового періоду слід використовувати відповідний варіант навчання, щоб не зупинити процес формування можливостей дитини. Приймати навчальні заходи раніше покладеного терміну не рекомендується, тому що це може стати причиною неправильного сприйняття поставлених перед дітьми цілей.

Теоретичні основи формування рухових навичок і умінь

Руховими вміннями та навичками прийнято називати, з теоретичної точки зору, потужний біологічний стимулятор життєво важливих функцій організму, що росте. Основний фізіологічною особливістю дитини вважається потреба в русі, яка є умовою для нормального розвитку і формування організму в цілому. Сьогодні актуальність даної теми істотно зросла, що пов`язано з дефіцитом рухів (гіподинамією). Рухова активність являє собою потужний біологічний стимулятор життєвих функцій організму, потреба в ній становить основну фізіологічну особливість дитини і є важливою умовою нормального розвитку організму.

До найважливіших завдань, що визначає значимість фізичного виховання, відносяться:

• формування здорового, загартованого, міцного, чуйного, ініціативного і життєрадісного дитини;
• розвиток автоматизму володіння рухами і любові до фізичних і спортивним упражненіям;
• збільшення здібностей до навчання в загальноосвітніх учрежденіях;
• розвиток активних творчих здібностей.

Формування рухових умінь і навичок здійснюється з самого народження. З урахуванням закономірності потенційних можливостей дітей у кожному віковому періоді теорією фізичного виховання людини передбачено цілий перелік вимог, що ставляться до науково обґрунтованої програмі загальноприйнятого виховно-освітнього комплексу. Засвоєння даної програми забезпечує кожній дитині належний рівень фізичної підготовки.