Гострий коронарний синдром.

Гострий коронарний синдром - це комплекс патофізіологічних реакцій. Дане захворювання включає в себе гострий інфаркт міокарда (Як загалом, так і в разі розвитку приватних форм - з підйомом або без підйому сегмента ST), а також нестабільну стенокардію.

Таким чином, можна сказати, що гострий коронарний синдром, визначення якого було дано вище, не просто захворювання, а швидше комплексне поняття, що об`єднує широку групу серцево-судинної патології з типовими для неї проявами (інфарктами і стенокардія).

Симптоматика ОКС є не що інше, як симптоматика даної конкретної патології. Тобто для неї характерні всі особливості основного захворювання. Однак є й деякі загальні симптоми, якими проявляється більшість гострих захворювань серцево-судинної системи. Серед даних проявів лідируюче місце, як по частоті, так і за силою прояву, займає біль. Гострий коронарний синдром, як правило, проявляється сильним колючої, ріжучої або навіть пекучим болем за грудиною в області серця. Біль погано купірується прийомом нітрогліцерину або практично не купірується. Як правило, больовий напад займає за тривалістю більше 15 хвилин. Для людей зі стенокардією характерна дестабілізація захворювання (посилення больових відчуттів, а також збільшення їх продолжітельності- відсутність реакції на застосування нітрогліцерину). У осіб двадцяти п`яти - сорока років, а також у літніх людей (старше сімдесяти років) можуть відзначатися атипові по локалізації болю - плевральні, епігастральні та інші. Зрідка відзначаються безбольової форми, які проявляються безпричинною задишкою, розладом шлунково-кишкового тракту.

Гострий коронарний синдром можна виявити при проведенні наступних діагностичних маніпуляцій:

- фізикальне обстеження (тобто збір анамнезу та огляд хворого, проведення пальпації, перкусії та інших заходів)

- виконання запису електрокардіограми з метою підтвердження серцевої патології і виключення інших захворювань (на ЕКГ виявляються характерні ознаки ішемії м`язової тканини серця - підйом «ST» або «Т» над ізолінією)

- виявлення біохімічних маркерів ушкодження серцевого м`яза - тропомиозина і тропонин, а також визначення підвищеного рівня креатинфосфокінази фракції МВ і міоглобіну.

- виконання маніпуляції ЕхоКГ, за результатами якої судять про функціональні порушення в серці (рівні порушення систолічної функції серця)

Крім основних досліджень, гострий коронарний синдром можна підтвердити і провівши додаткові, сторонні методи, такі як коронарографія і холтерівське моніторування. Коронарографія виконується з метою підтвердження патології судинного русла в м`язовій тканині серця. Холтерівське моніторування використовується для виявлення гострих (непостійних і нетривалих) порушень в роботі серця за допомогою запису ЕКГ протягом одного або декількох днів. Найбільш часто за допомогою даного методу виявляються минущі порушення ритму серця - екстрасистолії.

Схожість симптоматики і деякі труднощі у проведенні та трактуванні фізикальних і лабораторних методів дослідження створюють передумови для поглибленого вивчення диференціальної діагностики.

Таку діагностику гострого коронарного синдрому проводять з тромбоемболією легеневої артерії, перикардитом, аневризмою аорти (Зокрема, при її розшаровуванні), гіпотиреозом і міокардитом інфекційної етіології.

Гострий коронарний синдром. Лікування даного стану проводять, переважно застосовуючи нітрогліцерин (з метою розширення судинного русла в м`язовій тканині серця), аспірин (з метою розрідження крові і зменшення ділянки ішемії), Б-блокатори (атенолол, метопролол). Крім того, при високих показниках артеріального тиску проводять гіпотензивну терапію.