Індивідуальні підприємці в системі формування ефективного власника приватизованого підприємства

Основна мета приватизації, поставлена на першому етапі переходу до ринкових відносин і передбачає забезпечення реального різноманіття форм власності в країні, в основному, досягнута. Разом з тим, стратегічна мета цього найважливішого соціально-економічного процесу полягає у підвищенні ефективності виробництва, що не досягнуто по цілому ряду причин, як об`єктивного, так і суб`єктивного властивості.

Одна з таких причин полягає в тому, що державна власність ще не стала надбанням ефективного власника, а наявні індивідуальні підприємці ще не здатні повною мірою забезпечити динамічний розвиток підприємств. Проблема пошуку і становлення ефективних власників, приватизованих компаній, зацікавлених у раціональному використанні ресурсів-залученні інвестицій, підвищенні його ефективності є ключовою і вельми актуальною задачею.

В даний час поняття «ефективний власник» є не усталеним і монографічні дослідження з цієї проблеми практично відсутні. Але за наявними уявленнями, ефективними можуть вважатися індивідуальні підприємці з чіткими конкретними цілями і стратегією розвитку підприємств, і які при цьому здатні вирішувати такі завдання:

- в конкурентній боротьбі утримувати і розширювати обсяги продажів і займаний підприємством сегмент ринку-

- забезпечувати ефективний розвиток підприємства, отримання прибутку і рентабельність, достатню для розширеного воспроізводства-

- направляти велику частку прибутку на оновлення виробництва, інноваційну діяльність.

Для вирішення цих завдань визначальним фактором успіху приватизації є ефективне управління підприємствами, ефективна діяльність їх керівників, здатних приймати вірні рішення від імені власників-акціонерів.

При цьому колишній керівник держпідприємства, наприклад, може розглядатися як один з головних претендентів на роль ефективного власника, якщо він буде володіти великим пакетом акцій. Разом з тим такі керівники створюваних ВАТ на базі держпідприємств, часто не зацікавлені у вирішенні поставлених завдань, оскільки відсутні конкретні критерії ефективності їх роботи та адекватної мотивації в досягненні заданих орієнтирів.

Є різні концепції забезпечення ефективності управління підприємствами, засновані переважно на закордонних методиках і пропонують різні моделі на основі аналізу вартості бізнесу. Визнана і широко використовується на практиці VBM (Value Based Management), який перекладається як «управління, спрямоване на формування вартості». У концепції VBM виділяють дві групи методів. Одну групу становлять методи, що мають фінансову спрямованість. У збалансованій системі розрізняють як фінансові, так і нефінансові показники.

Концепція BSC (в російськомовній літературі ССП - збалансована система показників) - це система управління, яка дозволяє підприємцям трансформувати стратегічні цілі підприємства в план управління оперативною діяльністю і оцінювати результати за допомогою базових параметрів ефективності.

Суть ССП полягає в тому, що діяльність компанії для обґрунтованої оцінки розглядається і оцінюється за системою чотирьох груп параметрів.

Перша грунтується на стандартних фінансових показниках, що відображають фінансову віддачу на вкладені кошти.

Друга - описує оточення підприємства, включаючи обсяг ринку і ринкову частку в цільовому сегменті.

Третя - відображає внутрішні процеси компанії, зокрема інноваційний процес, розробку продукту, підготовку виробництва і т.д.

Четверта - відображає те, як індивідуальні підприємці готові до навчання і росту, розглядає такі фактори, як інформаційні системи, процедури взаємодії між учасниками процесу, тобто людьми з їх здібностями, навичками і мотивацією.

Система цих показників є основою стратегічного управління, що припускає наявність формалізованої стратегії, початком якої є реєстрація індивідуальних підприємців самостійно, що передбачає шлях руху і досягнення стратегічної мети як завершального результату економічного циклу.

Для здійснення такої стратегії, індивідуальні підприємці повинні розробити постійно функціонуючу систему планування, підбору і розстановки кадрів виконавців і розподілу відповідальності. Важливим компонентом стратегії виступає, це повинен врахувати індивідуальний підприємець - звітність, яка забезпечує можливість моніторингу за розвитком бізнесу.

У зарубіжній практиці присутня велика кількість прикладів побудови ССП, як цілком успішних, так і розкривних типові проблеми концепції. Разом з тим моделі, засновані тільки на зарубіжному досвіді, не можуть застосовуватися на етапі формування ринку в нашій країні без відповідної адаптації та суттєвих коригувань, проте необхідно спробувати використати цей досвід для побудови відповідної ефективної системи мотивації підприємців до прийняття сучасних технологій ведення бізнесу.