Фірми - це виробник більшості споживаних суспільством благ і основний споживач ресурсів, власниками яких є домашні господарства. Це добре нам відомо з курсу економічної теорії. Таким чином, фірма свого роду верстат, на якому виточуються корисні деталі із заготовок, зазвичай і не придатних до кінцевого споживання. З одного боку у фірму надходять ресурси (сировину, обладнання, знання і працю працівників), а з іншого кінця виходять блага, продукти, призначені для реалізації.

Можна зробити висновок, що основа роботи будь-якої фірми полягає в об`єднанні ресурсів та подальшої реалізації готових товарів. Один з інструментів, який забезпечує адекватний рух ресурсів, і є управління. Яким же чином це відбувається? Чи існують готові рецепти по збільшенню ефективності управління? Цим питанням і присвячена моя робота.

Зрозуміло, що верстати, транспортні засоби, обчислювальні машини самостійно нічого не виробляють. Навіть найбільш просунуті японські роботи поки не можуть збирати техніку без контролю оператора, а автомобілі на автопілоті ще тільки розробляються молодими німецькими інженерами. У будь-якій фірмі, будь то машинобудівний завод-гігант або маленька шевська майстерня, всім заправляють люди. Люди виконують всі роботи, люди користуються всіма знаряддями і засобами виробництва, люди працюють з клієнтами та постачальниками.

Таким чином, фірму можна охарактеризувати як систему що органічно поєднуються господарських відносин працівників, власників і менеджменту. Тобто, для того, щоб забезпечити ефективну та злагоджену роботу фірми необхідно домогтися відповідної роботи людей, пов`язаних з фірмою: співробітників, постачальників, партнерів і клієнтів.

Однією з найважливіших складових управління фірмою є організація праці працівників. У цьому напрямку виникає кілька основних завдань:

• домогтися високої ефективності праці;
• протидіяти опортуністичної поведінки працівників;
• забезпечити оптимальний кадровий склад.

Від вирішення цих проблем залежить в першу чергу собівартість готової продукції: чим ефективніше праця, тим вища якість і нижче витрати. Таким чином, продукт, зроблений більш відповідальним і професійним працівником, набуває відчутну перевагу перед конкурентами.

Іншою не менш важливою складовою ефективного менеджменту є організація прозорою і взаємовигідної роботи з партнерами та клієнтами.

Як відомо, фірми активно використовують інструменти комерційного кредиту, позики, банківського кредиту і так далі. Таким чином, між господарюючими суб`єктами виникають тісні зв`язки взаємних зобов`язань. При цьому, дебіторська і кредиторська заборгованість підприємства, як правило, не збігається ні в термінах погашення, ні в розмірі. Грамотне зіставлення заборгованостей перед фірмою і боргів фірми повсякденна робота менеджменту.

Крім регулювання боргів і зобов`язань, робота з постачальниками і клієнтами включає в себе діяльність з пошуку постачальника і покупця, з вироблення компромісних, взаємовигідних рішень і договорів. Особливе місце займає процес забезпечення реалізації товару, розробки маркетингової стратегії.

Протягом XIX-XX ст. концептуальна основа фірми зазнавала серйозних змін. Так, відбувалося укрупнення фірм, поділ власності та управління. Відповідно, змінювалися і управлінські схеми і структури.

Так, на протяг двадцятого століття управління рухалося від вертикальної ієрархії, підпорядкування однієї структурної одиниці іншої до більш гнучких горизонтальним структурам. Так, останнім часом широкого поширення набули відносно нові проектні та матричні структури.

Припустимо, у фірми виникає необхідність розробити і здійснити проект, що носить комплексний характер, який необхідно вирішувати силами різних підрозділів. Очевидно, що не можна зупиняти їх роботу і кидати всі сили на розробку проекту. У цьому випадку приймається рішення про використанні проектної форми управління.

Строго кажучи, проектна структура є свого роду тимчасова організація, формована з кваліфікованих фахівців, експертів і так далі для вирішення конкретної проблеми. Команда працює над проектом, виробляє і здійснює рішення, а потім розпускається. Фахівці повертаються на свої робочі місця, або переходять до нового проекту.

Методика управління, при якій одночасно існують кілька проектних структур, отримала назву матричної структури. Іншими словами, матрична структура передбачає найвищу гнучкість управління і роботи, так як фахівець не закріплений за певною функціональною структурою. Крім того, матричні структури мають серйозний потенціал у сфері координації робіт, що стає основною метою керівника проекту.

Існує безліч різних методик і систем управління. Але, на мій погляд, все залежить від людини, від управлінця: від його знань, умінь, досвіду і харизми. Тому дуже важливо для власника фірми шукати не просто кваліфікованого, підкованого в сучасних теоретичних рішеннях фахівця, а й природженого управлінця, що володіє здатністю впливати на людей і домагатися їх ефективної роботи.

Література:

1. Введення в теорію управління організаційними системами/ Бурков В.М., Коргінов Н.А., Новиков Д.А. - М .: Либроком, 2009
2. Менеджмент корпорації та корпоративне управління / А. Н. Асаул, В. І. Павлов, Ф. І. Бескіерь, О. А. Мишко.- СПб .: Гуманістики, +2006.
3. Основи економіки підприємства: Навчальний посібник / Яркина Т.В.