Учитися - це швидко навчатися. Як розвивати навченість

Процес навчання передбачає засвоєння дитиною конкретної, заданої, залежно від віку, системи знань, умінь і навичок. Але при цьому необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного учасника освітнього процесу, які виявляються в типі темпераменту, ступеня розвитку пам`яті, уваги і сприйняття. Саме поєднання даних характеристик особистості дитини обумовлює його успішність, визначаючи інтегративне властивість, яка в педагогіці і психології прийнято називати обучаемостью.

Різне трактування поняття «навченість»

В цілому учитися - це один з основних показників готовності людини до спонтанного або цілеспрямованому освоєнню знань, що виражається в різній сприйнятливості до оволодіння новою інформацією в процесі освітньої діяльності.

Наприклад, з точки зору фізіології дане властивість нерозривно пов`язане з динамічністю нервової системи, тобто зі швидкістю утворення тимчасових зв`язків в ній (В. Д. Небиліцін). Але висока здатність до навчання, як правило, обумовлена не тільки психофізіологічними передумовами. Вона нерозривно пов`язана з рівнем сформованості інтелектуальної діяльності та її продуктивністю.

Поняття «здатність до навчання» має безліч трактувань, оскільки розглядається фахівцями в галузі педагогіки і психології з різних наукових позицій. Зокрема, Б. Г. Ананьєв пов`язує цей показник з підготовленістю психіки до стрімкого розвитку в педагогічному процесі. Б. В. Зейгарник вважає, що здатність до навчання являє собою діапазон потенційних можливостей дитини до освоєння нових знань у спільній роботі з дорослим. І. А. Зимова трактує це поняття, як готовність дитини правильно отримувати та інтерпретувати допомога педагога. Найбільш точне і повне визначення даного терміну дає З І. Калмикова. Згідно з її теорії, учитися - це сукупність інтелектуальних властивостей індивіда, різне поєднання яких визначає рівень продуктивності освітньої діяльності. До таких властивостей можна віднести узагальненість розумових процесів, усвідомленість, самостійність, гнучкість і стійкість мислення, сприйнятливість до допомоги.

Показники навченості

Учитися школярів характеризується такими загальними показниками, як темп прогресу при оволодінні знаннями і розвитку умінь, відсутність труднощів у процесі освоєння (напруга, необгрунтована втома та ін.), Пластичність мислення при переході на нові способи спільної діяльності, стійкість запам`ятовування і розуміння матеріалу.

А. К. Маркова більш точно виділяє ці показники:

- активна поведінка при орієнтуванні в нових умовах;

- прояв ініціативи при виборі та вирішенні додаткових необов`язкових завдань, прагнення перейти до більш складних вправ;

- завзятість при досягненні поставлених цілей і вміння долати виникаючі перешкоди і перешкоди;

- позитивне сприйняття допомоги дорослого (батька, педагога), відсутність протесту.

Учитися як умова розумового розвитку

В основі поняття «навченість» лежать встановлені Л. С. Виготським рівні розумової діяльності. Перший з них - актуальний, другий - зона найближчого розвитку. Саме даний фактор визначає різницю між переліком дій, які дитина може виконувати самостійно, і більш широким діапазоном можливостей, які на даний момент він може реалізувати, скориставшись допомогою дорослого.

Л. С. Виготський справедливо стверджував, що зона найближчого розвитку безпосередньо впливає на динаміку розумової діяльності, на відміну від актуального рівня. Педагогічний процес протікає найбільш плідно і результативно, коли освітні завдання зачіпають і розвивають можливості дитини, які на даний момент він не може реалізувати самостійно.

Отже, розвиток навченості дозволяє розкрити латентні, потенційні здібності дітей, поліпшити сприйнятливість до оволодіння новими знаннями, що дозволяє назвати її основним, провідним показником розумового діяльності.

Навченість

Учитися - це один з найважливіших діагностичних показників, що визначають успішність освітнього процесу. Її розглядають в основному як самостійну категорію. А якщо це необхідно, то в порівнянні з обученностью. У педагогічному енциклопедичному словнику ці фундаментальні поняття трактуються наступним чином.

Навчання - це сукупність знань, умінь і навичок, що відображає очікуваний результат освіти. Основні її критерії містяться у ФГОС.

Відмітка висловлює навченість. І навченість служить в цьому випадку передумовою отримання школярем високої позначки. Вона складається з системи індивідуальних показників темпів і якості засвоєння знань. Ця властивість нерозривно пов`язане з розвитком таких пізнавальних процесів, як сприйняття, мислення, пам`ять, уява, мова, увага. Також доведено взаємозв`язок між рівнем навченості і формуванням мотиваційно-вольової та емоційної сфер особистості.

Діагностика навченості у молодших школярів

Основними завданнями дослідження рівня навченості в початкових класах є:

1. Визначення сформованості основних показників успішності освітнього процесу у школярів молодшої ланки.

2. Вивчення індивідуальних особливостей і динаміки сугестивності у дітей.

3. Виявлення характеру взаємовпливу навченості і сугестивності у випробовуваних.

Характеристика навченості математики молодших школярів найчастіше здійснюється відповідно до результатів діагностичного дослідження за методикою, розробленою Ю. ГУТКА. Суть його полягає у виконанні 10 завдань, пов`язаних з побудовою числового ряду за певними принципами. Педагог, проводить дослідження, за допомогою карток демонструє випробуваному три перших цифри. Дитина повинна продовжити цей ряд, додавши ще три цифри з шести пропонованих, обчисливши при цьому принцип побудови. Інтерпретація результатів здійснюється з урахуванням характеру і кількості помилок.

Виявлення рівня навченості у школярів середнього та старшого ланки

У 1997 році П. І. Третьяковим та І. Б. Сенновского була розроблена методика діагностики навченості як рівня самостійності в освітній діяльності.

Результат дослідження визначається дозою педагогічної підтримки з боку викладача. Значення рівня навченості обернено пропорційно дозі допомоги. Тобто, чим більше дитина потребує підтримки педагога при просуванні від актуального рівня до зони найближчого розвитку, тим нижче рівень навченості.

Суть методики полягає в тому, що викладач протягом 7-12 хвилин (залежно від віку випробовуваних) викладає новий матеріал, користуючись різними способами подачі інформації. Це необхідно, щоб «візуали», «аудіали» і «кінестетики» перебували в рівних стартових умовах. Далі проводиться первинне закріплення нового матеріалу (5-7 хв.). Після цього учні приступають до самостійної роботи, яка поділяється на 4 етапи.

1. Письмовий опис нової інформації.
2. Відповідь на конкретне питання, що стосується змісту теми.
3. Виконання завдання спочатку за зразком, а потім у змінених умовах.
4. Застосування отриманих знань у новій ситуації, пов`язане з раніше вивченим матеріалом, практичною діяльністю, іншими науками.

Рівні навченості

• III рівень навченості - найвищий. Його прийнято називати творчим, оскільки він передбачає наявність здатності самостійного інтегрування нової інформації в сукупність власних знань. Це визначає вміння знаходити неординарні способи вирішення навчальних завдань користуючись стандартним набором ЗУН.

• II рівень - прикладний. Він характеризується наявністю у дітей здатності активного використання придбаних зна-ний в знайомій типовій ситуації.

• I рівень - репродуктивний. Школяр, розуміє і запам`ятовує новий матеріал, застосовує його за алгоритмом.

У тому випадку, якщо випробуваний не здатний проявити навіть мінімальний перелік можливостей, його визначають до групи навчального ризику.

Учитися і працездатність

Той факт, що в число відстаючих за відмітками школярів нерідко входять діти з відносно високим рівнем навченості доводить, що успішність залежить і від інших умов, зокрема працездатності. Ця властивість може в тій чи іншій мірі компенсувати низький рівень продуктивності розумової діяльності дітей. Тобто за наявності високого рівня працездатності дитина, характеризується поганий обучаемостью, цілком може добитися успіхів. І навпаки. Поєднання середньої навченості і низької працездатності може стати причиною поганої успішності дитини.

Педагогічна характеристика цієї властивості наводиться в працях Д. В. Колесова. Він розглядав працездатність як уміння докладати фізичні і психічні зусилля, необхідні для освоєння нових способів пізнання і модулювання навколишньої дійсності. Даний показник вимірюється в часі, який необхідно людині для якісного виконання тієї чи іншої навчальної задачі за умови збереження оптимального функціонування організму.

Передумови розвитку навченості

Розвиток навченості обумовлюється не лише індивідуальними особливостями дитини, а й взаімодеятельностью педагога і школяра. Тобто динаміка підвищення рівня даного показника залежить від сприйняття школярем педагогічного впливу з боку викладача.

Прояв навченості можливо тільки в ході освітнього процесу. Отже, кожен крок при передачі знань повинен бути спрямований на досягнення узгодженості між різними видами педагогічних впливів, що забезпечують розширення зони найближчого розвитку.

Програму організації освітнього процесу можна вважати кращою, коли вона забезпечує найвищий прояв навченості.

Критерії розвитку навченості

Учитися - це еквівалентне вираження обсягу і темпу підвищення ефективності інтелектуальних процесів під впливом педагогічного впливу.

В якості критеріїв її розвитку використовують ряд характеристик розумової діяльності дитини:

1. Наявність або відсутність потреби в підказці.

2. Кількість часу, що витрачається на виконання завдання з пошуку принципу аналогії фігур.

3. Типи помилок з урахуванням аналізу джерел їх виникнення.

4. Число необхідних дитині вправ (по А. Я. Іванової).

В основі навченості лежать вроджені здібності індивіда та його пізнавальна активність. Отже, ставлення дитини впливає на рівень цього показника з того чи іншого предмету і обумовлює його успішність в конкретних освітніх областях.

Здатність швидко навчатися

Кожній людині властива від природи здатність до засвоєння знань. Однак швидко навчатися може мати місце тільки в сприятливих педагогічних умовах, що забезпечують успішність взаємодії обоюдонаправленной діяльності з передачі та отримання нової інформації. Наявність цих умов в чому визначається формою і змістом спілкування вчителя і дитини, що формує соціальні відносини між ними. Прояв останніх може виражатися як розуміння або нерозуміння, симпатія чи антипатія, згоду або незгоду.

При цьому кількісним вираженням даної властивості служить відношення гранично можливих результатів до досягнутим, тобто поточним. Така формула дає можливість передбачення та прогнозування перспектив розвитку навченості кожного школяра окремо або дитячого колективу в цілому.

Інформаційні технології як засіб розвитку навченості

У сучасних умовах найбільш ефективним способом, що підвищує здатність до навчання учнів, є використання інформаційних технологій в освітньому процесі. Вони дозволяють створити різні педагогічні ситуації, вирішення яких передбачає розширення зони найближчого розвитку, полегшуючи, таким чином, виконання великого кола педагогічних завдань.

Застосування ІКТ базується на використанні комп`ютерних програм як засобу моделювання різноманітних форм мислення, що ініціюють як репродуктивні дії, так і вміння приймати рішення шляхом формально-логічних операцій. Це не тільки потужний каталізатор процесу оволодіння новими знаннями та вміннями, а й інструмент розвитку розумових здібностей в умовах сучасного інформаційного середовища. Але важливо розуміти, що комп`ютер лише тоді виступає ефективним засобом розвитку навченості, коли його використання супроводжується обмірковуванням.

Як розвивати навченість

Особливу роль у підвищенні рівня навченості грають процеси формування в рамках певних, сенситивних етапів розвитку, метакогнітівного навичок. До них слід відносити управління розумовою діяльністю (планування і самоконтроль), мова, здатність до розуміння і застосування різних знакових систем. Таким чином, висока навченість школярів може бути досягнута при такій організації освітнього процесу, коли взаімодеятельность дитини і викладача буде спрямована на підтримку постійної активності пізнавальних процесів.

Людина, перебуваючи в певному віковому періоді розвитку, є суб`єктом освітньої діяль-ності на кожній із ступенів педагогічного процесу, що обумовлює специфіку навчальної мотивації, системи взаємовідносин та взаімодеятельності. Саме ці особливості і визначають аспекти розвитку навченості кожного індивіда.