Системно-діяльнісний підхід. Матеріал до доповіді з педагогічної психології

Політика, методологія і стратегія російської освіти уточнюють свої історичні орієнтири. Розробляється новий Федеральний Державний Загальноосвітній Стандарт (ФГОС). Відповідно до нього, інститут освіти покликаний гарантувати соціалізацію нового покоління, його адекватне входження в суспільство.

Настільки імперативна постановка стратегічних завдань викликала до життя зміну дидактичної парадигми. Від цілей оволодіння знаннями, вміннями та навичками (ЗУН), панували в педагогіці понад півстоліття, задачний акцент перебудовується на принципово нову парадигму - системно-деятельностную.

До теперішнього часу системно-діяльнісний підхід у початковій школі, практично, реалізований. Прийшла пора перетворень в основній школі.

Смислове поле для розуміння СДП

Системно-діяльнісний підхід (СДП) стає засобом соціалізації. Він забезпечує спільні і усвідомлені дії суб`єктів освіти в процесі присвоєння історичних цінностей і традицій.

Психологічний аспект виховання фокусується на вирощуванні особистісних смислів, виношуванні ціннісних установок. Простором їх розвитку, породження і трансформації є спільна діяльність вихованців з дорослими наставниками.

Критерієм виховного процесу, на відміну від навчального, стає девіз новітнього часу: «Навчити змістом неможливо. Його можна тільки виховати ».

У новій виставі про освіту виникають нові діалектичні протилежності: стандартизація і варіативність.

Варіативний фактор освіти - властивість, що дозволяє сповна проявитися здібностям учнів у групах, а також дає можливість враховувати індивідуальні якості окремих учнів.

Стандартизація освіти - це система обмежень варіативності. Мета обмежень - забезпечити рівні можливості суб`єктам освіти в навчально-виховному процесі.

Специфіка СДП при розробці ФГОС

Системно-діяльнісний підхід диктує ряд положень, які треба враховувати для розробки ФГОС.

• Індивіда можна зрозуміти не інакше як спостерігаючи цілеспрямовану діяльність, в яку він інтегрований, через яку розвивається, діє, за допомогою якої живе.
• Дорослий, дитина і його однолітки в спільно-розділеної діяльності створюють один для одного і збагачують уявлення про світ. Саме воно дозволяє зростаючої особистості вирішувати життєві завдання широкого кола.
• Вікові етапи розвитку дитини характеризуються переважанням тієї або іншої провідної діяльності. Вона визначає індивідуальні особливості учнів залежно від їх віку.
• Дитина може засвоїти історично сформувалися способи людської поведінки, виростити в собі здібності, засвоїти цінності та соціальні норми, що пройшли перевірку історією, тільки якщо він включений в цілеспрямовані і систематизовані діяльності.

Плани аналізу діяльності в розробці ФГОС

При проектуванні ФГОС необхідно конструювати діяльність, яка формує уявлення про світ, виходячи з чотирьох планів послідовно здійснюваного її аналізу:

1. мотиваційно-ціннісного плану (МЦП) ;
2. цільового плану (ЦП) ;
3. операционального плану (ОП) ;
4. ресурсного плану (РП)

Системно-діяльнісний підхід вимагає враховувати ці плани при розробці примірних програм освіти.

Коротко про специфіку кожного плану аналізу діяльності.

1. Специфіка МЦП - він відповідає на питання: «Навіщо потрібна ця діяльність?».

Відповідь дає картину ціннісних орієнтирів, на які спирається розвивається особистість. Проектуючи стандарт і зразкові програми, необхідно приділити першочергову увагу світогляду особистості і мотивації навчання.

Системоутворюючою характеристикою освітнього стандарту в ході МЦП аналізу стає досягнення особистісного результату при навчанні та вихованні.

2. Специфіка ЦП - він відповідає на питання: «Яке напрям діяльності?»

Відповідь дає картину системи дій, в ході яких відбувається засвоєння змісту освіти. При проектуванні необхідно звернути увагу на сукупне використання універсальних навчальних дій (УУД), що ведуть до предметно-змістовному результату навчання - цілісного фундаментальному освітньому ядру.

3. Специфіка ОП - він відповідає на питання: «Як вчиняються дії?»

Відповідь дає картину, яка містить спеціалізовані способи дії та операції. З їх допомогою засвоюються вміння та навички, які гарантують вчинення навчальних дій.

У будь-якому навчальному предметі, що підлягає засвоєнню, мета навчального дії - незмінна величина, а набір операцій, включаючи технологію приходу до результату - змінна.

4. Специфіка РП - він відповідає на питання: «За рахунок якого ресурсу відбувається діяльність?»

Відповідь дає вичерпну картину ресурсів, без яких неможливий ефективний хід навчання і виховання: фінансових, кадрових, нормативно-правових.

На вибір ресурсів впливають такі чинники:

• необхідний предметний результат (визначальна умова - мета дії) ;
• необхідний особистісний результат (визначальна умова - мотив діяльності).

Ресурси, так само як і технології освіти, є варіативними компонентами в його стандарті.

Компетентність і ЗУН

Системно-діяльнісний підхід в освіті стверджує, що ЗУН вторинні по відношенню до цілеспрямованих навчальних дій. Вони (ЗУН) повинні бути породжені, застосовні і збережені, лише виходячи з умов цілеспрямованої діяльності.

Що ж стосується якості знань, то воно також є похідним від різноманіття цілеспрямованих УУД.

У СДП компетентність особистості формується в наступному порядку: «компетенція - діяльність - компетентність».

Компетентність постає як знання в дії. Вона проявляється у здібностях до застосування засвоєних знань і навичок для отримання ефективних результатів діяльності.

Системно-діяльнісний підхід возз`єднує в педагогічної психології, методології та дидактиці два фундаментальних історичних підходу: сучасний актуальний компетентнісний підхід і більш ранній, нині - вторинний, заснований на ЗУН.