Коктейль «Молотов» - зброя сміливих
Пляшки з горючими речовинами застосовувалися в якості зброї ще під час війни на Кубі, в ході якої латиноамериканська острівна республіка в 1895 році здобула незалежність від Іспанії. Проте масовим протитанковим засобом це нехитрий пристрій стало в ході зимової війни 1939-1940 років.
Пригнічує технічний перевага Червоної Армії змусив захисників лінії Маннергейма задуматися про застосування будь-яких, часом найнесподіваніших предметів в якості зброї. Невідомо, чи був врахований кубинський досвід, або хтось знову винайшов цей боєприпас, але факт залишається фактом: до таких проблем наступали радянських військ, як холод, що не замерзають під снігом болота, снайпери- «зозулі», мінні поля і потужна фортифікація, додалася ще одна - коктейль «Молотов». Свою назву він отримав на честь міністра закордонних справ СРСР, що був для фінів уособленням агресивності політики Радянського Союзу кінця 30-х років. Взагалі-то воно спочатку звучало як «коктейль для Молотова».
Головними перевагами боєприпасу стала його низька собівартість і доступність матеріалів виготовлення - якості, важливі для країни з малими економічними ресурсами і піддається постійним бомбовим ударам. Був і недолік, дуже істотний. Коктейль «Молотов» представляв собою джерело небезпеки для того, хто намагався його використовувати. Іншими словами, потрібно було постаратися не запалити самого себе. Непростим завданням була і доставка його до мети, а саме до моторного відсіку танка. При попаданні горючої речовини на лобову броню коктейль «Молотов» був неефективний.
Ці незручності не стали перешкодою і для радянських бійців двома роками пізніше, коли в СРСР довелося розгортати власне виробництво пляшок з горючою сумішшю. Протитанкових засобів Червоної Армії не вистачало, тому коктейль «Молотов» став надходити на її озброєння вже на початку липня 1941 року. Пляшки з-під горілки, вина, ситро і пива стали тарою для рідин «БГС» і «КС». На відміну від звичайного авіаційного бензину, вони були липкими і горіли, виділяючи велику кількість диму, створюючи температуру до 1000 градусів. Те, з чого складається коктейль Молотова, стало прообразом напалму, винайденого трохи пізніше в США.
Певної модернізації піддалися і пристосування для підпалювання цього метальної снаряда. У пляшку опускали гніт, який слід було запалити перед кидком, а щоб зробити це правильно, на поверхню скла приклеювали інструкцію. Крім цього, всі бійці піхоти проходили навчання, в ході якого їм докладно пояснювали тактичні прийоми, заходи безпеки і слабкі сторони німецької бронетехніки. Так коктейль «Молотов» вимушено став грізною зброєю Червоної Армії в перші місяці війни.
Можна було б припустити, що в століття нано-технологій, лазерних прицілів, протитанкових керованих ракет та інших витончених надточних вражаючих засобів пляшки з горючою сумішшю стали анахронізмом, але цього не сталося. Все ті ж їхні переваги, а саме - простота виготовлення, доступність і дешевизна, збереглися й донині. Ось чому коктейль Молотова раніше використовується тими, кому не вистачає сучасної зброї для боротьби з сильним противником. Залишилося незмінним і головне правило застосування цього нехитрого снаряда: ефективно використовувати його може тільки той, у кого вистачить духу піти назустріч грізному танку зі скляною пляшкою в руці.