Колективні трудові спори

Колективні трудові спори - це такі конфлікти, які роботодавець і працівники не змогли вирішити між собою шляхом проведення переговорів. Вони мають більш загальний характер, ніж ті, які зачіпають інтереси окремого співробітника.

Колективні трудові спори класифікуються за різними критеріями. По предмету вони поділяються на:

- ті, які не пов`язані з регулюванням колективних договорів-

- ті, які виникають з приводу виконання або укладання угод.

Колективні трудові спори розгораються через зміни або встановлення роботодавцем умов роботи. А також тоді, коли він відмовляється враховувати думку органу, який представляє інтереси підлеглих, під час прийняття якогось нормативного акта. Подібні суперечки можуть «спалахнути» в будь-якій організації. Вимоги підлеглих у цьому випадку є основним предметом розбіжностей. Роботодавець і орган, що представляє трудящих, виступають сторонами даного виду спору. Він не може з`явитися на галузевому, територіальному чи регіональному рівні.

Колективні трудові спори цього виду - це конфлікти інтересів (Тобто економічні), так як відбувається зіткнення різних поглядів роботодавця та працівників. Обидві сторони прагнуть встановити такі умови діяльності, які були б їм найбільш вигідні. При цьому вони ще й бажають закріпити їх створенням нормативного акта з відповідним змістом. Але юридичного права на подібні дії ні одна, ні друга не має.

На практиці частіше зустрічається друга група суперечок. Це пов`язано з функціонуванням механізму соціального партнерства. Ці суперечки хоча і виникають у зв`язку з процесом укладання колективних угод, все ж неоднорідні. Тому вони, в свою чергу, діляться ще на дві категорії:

- ті, які виникають унаслідок зміни або укладання колективних соглашеній-

- ті, які виникають внаслідок дотримання чи недотримання зобов`язань, обумовлених у колективно-трудовому акті.

Перша категорія пов`язана з проведенням переговорів. Предметом даного спору є якась умова або умови нормативного акта. Вони можуть стосуватися, наприклад, складу тієї комісії, яка буде вести переговори, або визначення їх процедури.

Це конфлікти інтересів. Будь стадія ведення переговорів може бути ними зупинена. Те, хто буде виступати сторонами спору, залежить від рівня, на якому він відбувається. Це може бути роботодавець і орган, що представляє інтереси підлеглих. А на регіональному, федеральному рівні однією стороною виступає об`єднання роботодавців, а інший - профспілки.

Спори, що виникають унаслідок виконання колективних угод - це конфлікти права (тобто юридичні). Вони з`являються, коли роботодавець не виконує прийняті раніше зобов`язання. Також вони можуть виникнути через надуманого або реального порушення прав підлеглих, випливає із тлумачення колективного нормативного акта. Відповідно і їх сторонами виступають наступні: орган, що представляє підлеглих, і роботодавець, що не виконав або виконав неналежним чином умови, обумовлені в колективному договорі.

Конфлікти даного виду виникають лише на рівні конкретної організації.

Російське законодавство (на відміну від моделей, прийнятих за кордоном) встановлює одну процедуру при вирішенні спорів будь категорій. У країнах з ринковою економікою зовсім інший підхід. Там примирні процедури застосовуються тільки при дозволі «конфліктів інтересів». Якщо трудові права спочатку були передбачені підписаними колективною угодою, то в судовому порядку їх відновити не можна.

У нашій країні все відбувається інакше. Хоча єдиний порядок вирішення трудових спорів всіх видів є черговим кроком на шляху до змін. Можливо, багато що змінить завершення судової реформи. Є надія, що тоді розгляд трудових спорів інтересів і права буде проводитися за допомогою різних процедур.