Скорочений робочий час і неповний робочий день

Тривалість нормального робочого тижня дорівнює сорока годинах. Однак, згідно з трудовими нормами, окремим працівникам покладено скорочений або неповний робочий день. Незважаючи на гадану схожість назви, ці поняття не тотожні: вони застосовуються за різними підставами і тягнуть за собою різні наслідки.

Неповна зайнятість - що це?

За угодою з роботодавцем окремі категорії працівників можуть трудитися за неповним графіком. Це можливо шляхом зменшення числа відпрацьованих годин на тиждень (наприклад, від сорока до тридцяти) або зниженням кількості відпрацьованих у тиждень днів із збереженням їх нормативної тривалості (наприклад, робота по вісім годин з понеділка по четвер).

Оплата при такому графіку буде здійснюватися або за відпрацьовані години, або за виконаний обсяг робіт. Варто підкреслити, що ні на відпустку, ні на обчислення трудового стажу такий вид зайнятості не впливає, то є і відпустку, і стаж, і лікарняний, та інші виплати будуть вважатися так само, як і при повному робочому дні (тижні).

Хто має право на неповний робочий день?

Подати заяву про переведення на неповний графік можуть:

  • вагітні жінки;
  • виховують дитину молодше чотирнадцяти років;
  • працівники, які виховують дитину-інваліда до його совершеннолетія;
  • співробітники, які доглядають за хворим членом сім`ї.


Скорочення тижня (дня) встановлюється їм по їх особистою заявою, при цьому відмовити роботодавець не має права, незалежно від того, який характер носить робота.

Неповна зайнятість можлива і для співробітників, які виховують дітей до трьох років, причому із збереженням відпустки по догляду та права на допомогу.

Неповний час роботи з ініціативи співробітника може бути встановлено на визначений строк (наприклад, до досягнення дитиною будь-якого віку) або безстроково.



Неповний робочий день за наказом роботодавця

В окремих випадках роботодавець може перевести своїх співробітників на неповний час. Наприклад, таке можливо при реорганізації або зміні технологій і умов виробництва. У цьому випадку необхідно повідомити кожного працівника письмово за два місяці (або раніше) до введення нового режиму. Крім того, у триденний строк покладається повідомити і службу зайнятості. Неповний робочий день за бажанням роботодавця не може бути встановлений на термін більше півроку. Співробітник зберігає право відмовитися від роботи за неповним графіком. У цьому випадку він повинен бути звільнений не за власним бажанням, а по скороченням штату.

Як і в першому випадку, оплата буде здійснюватися, виходячи з реально відпрацьованих годин (змін), із збереженням права на повну відпустку і додаванням відпрацьованого часу в стаж.

Скорочення робочого дня

На відміну від неповного, скорочений день встановлюється в обов`язковому порядку, незалежно від бажання співробітника або роботодавця, такими категоріями:

  • педагогам і працюючим в шкідливих та / або небезпечних умовах - 36 годин;
  • інвалідам першої та другої груп - 35 годин:
  • працівникам до шістнадцяти років - 24 години.

Робочий день скорочується на годину абсолютно для всіх працюючих у передсвятковий день, в тому числі, якщо свято випадав на вихідні та був перенесений. Крім того, скорочений день може бути встановлений та іншим категоріям працівників, наприклад, працюють із хімічною зброєю, із зараженими вірусом імунодефіциту матеріалами, медикам, а також у певних випадках, наприклад, в літні місяці.

Оплата за скорочений робочий час нараховується як за повне відпрацьований. Іншими словами, скорочене кількість годин для зазначених категорій співробітників є нормою, і лише їх недоробка призведе до необхідності перерахунку окладів.

Таким чином, поняття скороченого і неповного часу відмінні між собою. Перше є варіантом норми, друге - можливістю її зниження без збереження заробітку за невідпрацьовані годинник.




» » Скорочений робочий час і неповний робочий день