Аналогія права

Аналогія закону і аналогія права передбачені з метою тимчасового усунення правових прогалин. У першому випадку при вирішенні справи ґрунтуються на норму, розраховану на регулювання подібних суспільних відносин. Аналогія права являє собою рішення певної справи відповідно до загальних принципів права, галузі або інституту даної дисципліни.

Використання подібного акту вказує на те, що в законодавстві відсутня конкретна норма, яка могла б бути застосована до даного випадку. Однак передбачені схожі положення, відповідно до яких дана справа може бути дозволено юридичними методами. Наприклад, у законодавстві регулюється порядок проведення тоталізаторів, лотерей та інших ігор, заснованих на ризику. Але не всі питання даної категорії управляються нормами цього інституту. У зв`язку з цим якщо, наприклад, людині як виграш була передана річ неналежної якості (з недоліками), то спір, що може виникнути, буде вирішуватися з використанням правил обміну товарів, які придбані в умовах роздрібної торгівлі.

Аналогія права і аналогія закону в ряді випадків прямо передбачена в самому законі. Наприклад, відповідно до статті 778 ЦК до термінів і вартості виконання робіт технологічного, дослідно-конструкторського, науково-дослідницького характеру застосовуються положення статей 738, 709 і 708 ЦК, тобто приписи, відповідно до яких здійснюється регулювання відносин по договором підряду.

Аналогія права може застосовуватися у випадку, якщо це прямо дозволяється законодавством. Неприпустимо її використання у вирішенні адміністративних питань. Це пов`язано з тим, що уявлення, що формуються у тих чи інших посадових осіб про неподібності або схожості, можуть відрізнятися. Відповідно, можуть бути різними і зроблені висновки. У цьому випадку є небезпека виникнення свавілля, який може, в свою чергу, привести до беззаконня. Нормальним результатом для зміцнення законності вважається припинення справи в тому випадку, якщо з`ясується, що діяння притягається не порушують приписів.

В іншому випадку вирішення конфлікту здійснюється цивільними, цивільно-процесуальними нормами. У статті 6 ЦК закріплено положення про те, що у випадку, якщо відносини не регулюються прямо цивільним законодавством або угодою і застосовний до них діловий звичай відсутня, і якщо немає протиріч змістом цих відносин, використовуються подібні норми. Якщо ж використання подібних норм не представляється можливим, обов`язки сторін при цьому встановлюються відповідно до загальним змістом і началами цивільного законодавства. Застосовується, таким чином, аналогія права.

Для правильного використання подібних норм слід дотримуватися певні умови. Так, аналогія права може застосовуватися до суспільним відносинам, хоча б в самій загальній формі належать до сфери правового регулювання. Необхідно відзначити, що грубим порушенням буде вважатися застосування подібних (схожих) норм при наявності акта (норми), прямо регулює відносини. При використанні аналогії необхідно ретельно аналізувати законодавство, в результаті чого вирішується питання про використання подібних норм. При цьому схожість має визначатися в загальних формах, а розбіжність має бути в деталях. Використання аналогії вимагає мотивованого пояснення причин.

До особливого варіанту подоби норм відносять субсидиарное використання положень. Воно являє собою застосування норм однієї галузі або інституту права до відносин, які регулюються іншою галуззю (або інститутом).