Субарахноїдальний крововилив

Субарахноїдальний крововилив вважається клінічним синдромом. Дане прояв відрізняється нозологічної самостійністю і обумовлено різними факторами. Субарахноїдальний крововилив нетравматичної природи вважається спонтанним і відноситься до різновиду геморагічного інсульту.

Найчастіше синдром спровокований розривом судинної аневризми. Як правило, виникають аневризми в основі мозку на ділянці артеріального розгалуження.

До факторам ризику, зухвалим субарахноїдальний крововилив, відносять артеріальну гіпертензію, особливо що супроводжується добовими коливаннями АТ, куріння, прийом контрацептивів перорально, алкоголізм, вживання кокаїну. Протягом передпологового періоду і під час пологів також часто виникає ймовірність прояву даного клінічного синдрому. Необхідно відзначити, що близькі родичі пацієнтів, яким діагностовано субарахноїдальний крововилив, також часто схильні до виникнення аневризми.

Проведення лікування аневризми без розриву доцільно при розмірі більше семи міліметрів, при клінічному синдромі в анамнезі, а також при наявності симптоматичних аневризм та інших факторів ризику.

При виявленні в одній сім`ї двох випадків субарахноїдального крововиливу у родичів першої лінії, її членам слід провести МР-ангіографію в якості скринінгу.

До найбільш поширених спонтанним причин даного синдрому, не пов`язаним з аневризмами, відносять невеликі розриви в інтрадурально артеріях, мікотіческіе аневризми, імунодефіцитні або пов`язаний з прийомом наркотиків артеріїт. Як показує практика, частота рецидивних випадків становить один відсоток на рік.

Субарахноїдальний крововилив в головний мозок діагностується при прояві відмінних клінічних ознак. Підтвердження діагнозу здійснюється за допомогою КТ. Якщо проведення КТ не представляється можливим або дослідження не дало результату, призначається люмбальна пункція (ЛП).

Субарахноїдальний крововилив. Симптоми

До найбільш характерних проявів синдрому відносять раптово виниклу або развившуюся протягом декількох секунд або хвилин сильний головний біль. У більшості випадків пацієнти зіставляють її з різким ударом по голові. По закінченні декількох секунд приблизно в половині випадків хворі втрачають свідомість, яка спонтанно відновлюється в більшості випадків. Клінічну картину можна зіставити з синкопальним станом або епілептичних припадком. При цьому необхідно зазначити, що напад епілепсії у багатьох випадках розвивається при субарахноїдальному крововиливі, а у деяких хворих спостерігається прояв неврогенних порушень ритму серця. Локалізація аневризми може відображатися легким або помірним фокальним неврологічним дефіцитом. Після закінчення декількох годин після субарахноїдального крововиливу у багатьох випадках виявляється ригідність в потиличних м`язах.

У неважких випадках хворі можуть відчувати нудоту, біль у шиї, що в іноді помилково діагностується як шийний остеохондроз. Виникнення раптової болю між лопатками або в нижній ділянці шиї вказує на спинальне крововилив.

Діагноз необхідно диференціювати з церебральним тромбозом вен, менінгоенцефалітом, мігренню, синуситом, гіпертонічної енцефалопатією гострої ступеня.

Присутня в субарахноїдальному просторі кров може не виявлятися при КТ після закінчення доби, після закінчення п`яти діб вона не виявляється вже в половині випадків.

Підтвердження діагнозу і підозра на зв`язок субарахноїдального крововиливу з аневризмою передбачає застосування церебральної ангіографії та госпіталізацію в нейрохірургічне відділення при виявленні аневризми. Якщо при виявленні сильного головного болю ЛП і КТ, вироблені в перші два тижні розвитку захворювання, абсолютно нормальні, церебральна агіографія не призначається.