На честь кого названий салат "цезар". Салат "цезар": історія

У кожній країні є блюдо, яке представляє собою візитну картку сучасної кулінарії народу. Для Росії це олів`є, а для США - салат «Цезар». Ці дві закуски давно вже переступили державний кордон і почали переможно простувати по планеті. У результаті олів`є за кордоном називають «російським салатом». «Цезаря» ж спіткала інша доля: він обріс такими варіаціями, що мало не загубився оригінальний рецепт. У цього блюда цікава історія. Нижче ми розповімо, на честь кого названий салат «Цезар», за яких обставин з`явилася на світ ця закуска, а також дамо автентичний рецепт її приготування. Торкнемося і варіацій. Що робити? Адже вони теж мають право на існування. Ми розповімо кілька цікавих фактів з життя офіційного творця закуски. Простежимо, як розвивався рецепт далі. Не залишимо увагою і знаменитий вустерский соус, який, як стверджують американські поварені книги, є ключем страви.

На честь кого названий салат «Цезар»

Офіційно творцем закуски вважається італієць Чезаре Кардіні. Після Першої світової війни він разом з братом Алессандро, льотчиком, емігрував до США. У новій країні вони змінили свої імена на американський лад. Чезаре став Цезарем, а Алессандро - Алексом. Господа Кардіні були спритними людьми. У 20-ті роки ХХ століття, коли в США ввели сухий закон, вони відкрили в мексиканському містечку Тіхуана ресторан з готелем і казино. Від галасливого міста Сан-Дієго заклад братів відокремлювали тільки двадцять кілометрів на і державний кордон. Спраглі випити американці мало не щовечора вибиралися на мексиканську сторону - адже там сухий закон не діяв. Саме в ресторані в якості закуски до рясних виливам і був придуманий салат «Цезар».

Інші варіанти

Але є й інша версія. Якийсь Лівіо Сантіні, який працював кухарем у Кардіні, після того як салат «Цезар» заробив славу, став стверджувати, що рецепт придумав саме він, а бос попросту привласнив його собі, назвавши закуску своїм ім`ям. І нарешті, за третьою версією, блюдо вперше було подано в 1903 році в Чикаго, в маленькому ресторанчику The New York Cafe. Автором закуски був теж італієць - Джакомо Джунія, власник закладу. Римський імператор Гай Юлій, на честь якого названий салат «Цезар», був кумиром цього емігранта з Апеннінського півострова.

Життя і кар`єра Чезаре Кардіні

Народився офіційний автор знаменитого американського салату в 1896 році на берегах Лаго Маджоре. Під час Першої світової Чезаре бився в сухопутних військах, а його брат Алессандро - в авіації. Після війни обидва емігрували до США і оселилися на крайньому півдні країни - в Сан-Дієго, в штаті Каліфорнія. Як говорилося вище, коли на початку 1920 року в країні був прийнятий сухий закон, що забороняє продаж алкоголю, Чезаре Кардіні, на честь кого названий салат «Цезар», не розгубився. Він відкрив у двадцяти милях південніше Сан-Дієго, на околиці містечка Тіхуана, готель-ресторан. Назва закладу Caesar`s Place можна перекласти з англійської як «У Цезаря». Це було небезпечне підприємство. Злочинність в Тіхуані була такою, що навіть дорожні знаки на під`їздах до міста попереджали про це. Городок називали «Satan`s Playground» («Майданчик для ігор Сатани»). І хто дивився фільми про лихих роках Великої депресії, той знає, як легко тоді можна було стати жертвою гангстерських розборок. Але Цезар Кардіні вмів домовлятися. Він тримався в тіні, вміло балансував на межі закону зі своїм казино і не дуже випинався. Навіть коли у нього з`явилися гроші, він не зробив з Caesar`s Place шикарний ресторан, воліючи, щоб його заклад залишалося звичайним придорожнім мотелем з закусочної і ігровим залом.

Історія появи салату «Цезар»

Ресторан, а також ігровий зал Casino Nacional при готелі працювали ніч безперервно. Громадяни США, стомлені по міцних напоїв, перетинали кордон і невелику відстань і летіли в Caesar`s Place, як метелики на вогонь. Публіка в двоповерховому закладі збиралася різношерста. Тут любили пограти в рулетку гангстери і попиячити кіношники з довколишнього Голлівуду. У закладі Кардіні завжди було що випити, а от з їжею траплялися перебої. Так було і вночі на День Незалежності 1924 (відзначається 4 липня). У ресторан ввалилася натовп акторів з Голлівуду, яка замовила випивку і закуску. А з продуктів у господаря (а заодно і шеф-кухаря) залишалися тільки яйця, хліб, пармезан да салат-ромен. І, звичайно, італійські приправи з чудовим оливковою олією. Недовго думаючи, Цезар Кардіні змішав всі інгредієнти і подав закуску нежданим гостям. Він і не чекав, що його винахід очікує настільки гучна слава.

Автентичне блюдо

Ось така історія походження салату «Цезар». Але що саме зробив спритний італієць, щоб догодити юрбі голодних гостей з Голлівуду? Про це розповідає його дочка Роза. Батько натер салатник розрізаної часточкою часнику. Потім виклав в нього листя салату сорту «Ромен». Полив їх оливковою олією. Яйця кімнатної температури він опустив в посуд з окропом, тільки що знятим з вогню. Протримав він їх там рівно з хвилину, після чого охолодив у воді. Яйця ці лише «схопилися», придбали консистенцію рідкого соусу. Батько збив їх з оливковою олією, додав тертий пармезан. Сбризнул блюдо лимонним соком. Підсмажив на оливковій олії і роздавлений часник грінки з білого хліба. Посолити, посипати приправами. Все! Як бачимо, ніяких інгредієнтів, які ми звикли бачити в сучасному «Цезарі» (куряча грудка, вустерский соус, варені яйця і т. Д.), У початковому рецепті не було.

«Салат авіатора»

Коли підвезли продукти, Алекс Кардіні вирішив удосконалити винахід брата, так вподобане гостям з Голлівуду. Для пікантності він до вище перерахованих інгредієнтам додав вустерский соус і анчоуси. З цього приводу у братів відбулася сварка. Чезаре вважав, що рибного присмаку цілком вистачає завдяки Вустерський соус, і анчоуси явно зайві. І не дозволив брату вносити свої поправки в автентичний салат «Цезар». Історія ресторанного меню в Caesar`s Place показує, що незабаром гостям тут стали пропонувати іншу закуску. Називалася вона «Салат авіатора». Так Алекс Кардіні намагався увічнити своє славне військове минуле. «Салат авіатора» був дуже схожий на «Цезаря», тільки утримував вустерский соус і анчоуси.

Зворотний бік слави

Коли в 1948 році Цезар Кардіні і його дочка Роза, сколотивши пристойний стан на переважно гральному, а також ресторанному та готельному бізнесі, вирішили отримати дивіденди ще й за походження салату «Цезар», виявилося, що вони не можуть вже зареєструвати фірмову марку під цією назвою . До цього року закуска стала національним надбанням, до того ж трохи видозміненим. Ось і довелося заповзятливим італійцям обмежитися тим, що зареєструвати марки «Кардіні» і «Оригінальний Цезар». Але від цього винахідник салату не помер у злиднях. За три роки до його смерті (настала в 1956 році) Епікурейське суспільство в Парижі відзначило салат «Цезар» як найбільш чудовий рецепт, що з`явився на континенті Америка за останні півстоліття. Популярне блюдо неодноразово потрапляло в Книгу рекордів Гіннеса. Так, в Нью-Йорку створили салат «Цезар» вагою майже в дві з половиною тонни.

Американське класичне блюдо

Чому ж американці видозмінили салат «Цезар»? Рецепт, історія виникнення якого була описана вище, припускає досить спартанське використання продуктів. Воно й зрозуміло: влітку в жарких регіонах не хочеться обтяжувати свій шлунок чимось надмірно ситним. Однак у північних штатах до салатів інше ставлення. Ось і з`явилися серед його інгредієнтів досить калорійні компоненти - обсмажена курчачі грудка або зварене круто яйце. Але навіть якщо взяти класичний американський рецепт, то і в ньому можна помітити деякі відмінності від автентичного. Грінки замінюються підсмаженими крутонами з тонкого багета. Заправку роблять окремо: яйця збивають з оливковою олією, вустерський соусом, лимонним соком і приправляють часником. Крутони кладуть під самий кінець, щоб вони не розмокнули і залишалися хрусткими.

Чого тільки не понавигадують!

Історія створення салату «Цезар» залишилася в минулому, а люди живуть у сьогоденні. Як уже згадувалося, жителі північних широт намагалися збагатити закуску калоріями. Так з`явилася версія салату з куркою. Жителі найбільшої країни в світі не завжди могли дозволити собі навіть ті спартанські інгредієнти, які вимагає автентичний рецепт. Багато росіян і навіть не чули про Вустерський соус. А тому експериментували хто на що здатний. З`являвся «Цезар» з шпрот (або навіть салаки в томатному соусі), заправлений майонезом або сметаною. Іноді салат ромен замінювався огірками з помідорами. Часто в закуску клали шинку, бекон, тунця. Найбільш радикальний рецепт «Цезаря» - взагалі без зелені, зате з картоплею і ріпчастою цибулею. А носії червоних піджаків в лихі дев`яності любили куштувати салат з раковими шийками, клешнями краба і тигровими креветками, та ще й заправлений соєвим соусом з червоною ікрою!

Ось, мабуть, і все відносно того, на честь кого названий салат "Цезар".