Незаконне звільнення

Навряд чи незаконне звільнення можна назвати екстраординарною подією. З цим явищем сьогодні зустрічається практично кожен другий.

Недобросовісні роботодавці використовують у власних інтересах досить складну ситуацію на ринку працевлаштування, зловживають своїм становищем і економлять на робочій силі. Це призводить до скороченню штату співробітників, зменшення розмірів заробітної плати, переведення на неповний робочий час і, природно, виникненню конфліктів і зростанню числа незадоволених.

Багато співробітників не мають ні найменшого уявлення про свої права і навіть не підозрюють про те, наскільки часто на виробництві не дотримується законний порядок звільнення з роботи. У підсумку далеко не кожен зважиться оскаржувати своє незаконне звільнення хоча б з тієї причини, що не знає, які дії в такій ситуації необхідно вжити.

Ініціаторами припинення трудових відносин можуть бути дві сторони: працівник і роботодавець. З власною ініціативою все, в принципі, зрозуміло. Якщо ж пропозиція про звільнення надходить від наймача, а в плани співробітника воно ніяк не входило, треба постаратися не зробити помилку і не піти на поводу у роботодавця.

Насамперед, ніколи не треба писати заяву про розрив трудових відносин за власним бажанням. Немає бажання - немає і заяви. Роботодавцю такий результат вигідний, адже він перекладає ініціативу на плечі неугодного співробітника, звільняючи себе при цьому від усіх зобов`язань, пов`язаних з виплатою різних компенсацій, вихідної допомоги та ін. А ось працівникові вигоди ніякої немає. Якщо людину практично силою змушують відмовитися від роботи, не маючи при цьому жодних доказів про його невідповідність займаній посаді чи якихось інших законних підстав, то абсолютно ні до чого добровільно підписуватися під власним вироком, позбавляючи себе тим самим всіх прав на захист.

А захищатися і оскаржувати незаконне звільнення потрібно і має. І, як показує практика, найефективніше вирішувати багато трудові спори в суді. Можна, звичайно, спробувати звернутися і до трудової інспекції, однак, ймовірність задоволення скарги в цьому випадку досить невелика. На відміну від суду, інспекція з праці досить сильно обмежена у своїх можливостях, а тому і не в змозі детально вивчити всі подробиці подібних справ.

Тому найкращий спосіб оскаржити звільнення і домогтися відновлення на роботі - звернутися до суду. Позови по таких справах, як незаконне звільнення, зазвичай розглядаються районним судом.

При подачі позову не можна забувати про те, що на оскарження дій наймача закон дає невеликий термін - місяць. Відлік починається з того дня, коли працівник отримав на руки копію наказу про звільнення або трудову книжку. Якщо цей строк пропущено, але з поважної причини, суд має право прийняти справу до розгляду. Саме тому з подачею позову затягувати не рекомендується.

Перед зверненням до суду необхідно зібрати якомога більше документів і доказів, що свідчать про порушення наймачем трудових прав працівника. До збору документів треба поставитися з усією серйозністю, адже результат справи деколи може залежати навіть від самої на перший погляд незначної довідки. Доцільно буде заручитися підтримкою співробітників і викликати їх до суду як свідків. Можна звернутися за допомогою і до адвоката, адже грамотний кваліфікований фахівець може надати дійсно якісну підтримку в силу своїх знань і накопиченого досвіду.

Якщо суд визнає звільнення незаконним, то позивач вправі отримати не тільки матеріальну, але й моральну компенсацію, а також відновитися на колишньому місці роботи.