Надання відпустки

Надання відпустки передбачено в російському Трудовому Кодексі. Працівник має право протягом робочого року відпочити один раз. Причому цей рік, як і календарний, триває дванадцять місяців, але обчислюється він не з першого січня, а з тієї дати, коли людина вийшла на роботу.

Крім того, надання відпустки можливе лише за наявності у працівника певного трудового стажу. Буває, що якісь періоди часу в нього не входять. У такому випадку робочий рік закінчується пізніше саме на ту кількість днів, яке не увійшло до загального стажу.

Надання відпустки здійснюється за різних умов. Залежать вони від того, за перший рік він покладається або за наступні.

Якщо підлеглий безперервно пропрацював в одній організації шість місяців, то на сьомому він може отримати відпустку на цілком законній підставі.

Закон говорить про стаж роботи без перерви. А це означає надання відпустки за час, відпрацьований у одного роботодавця. Тому, розраховуючись з підлеглим, він повинен виплатити йому за всі невикористані дні відпочинку компенсацію. Або ж, як варіант, роботодавець може забезпечити надання відпустки з наступним звільненням.

Іноді оплачуваний відпочинок може бути даний і до закінчення шестимісячного терміну, тобто авансом. Ці випадки визначені законом. Отже, заяву на надання відпустки до того, як минуть шість місяців роботи, має бути підписана:

- працівникам, які не досягли восемнадцатілетія-

- жінкам, які бажають його взяти додатково відразу після відпустки, який дається на період вагітності та пологів, або ж перед ним-

- працівникам, які мають усиновлених немовлят (до трьох місяців).

При цьому не важливо, як довго пропрацював у цього роботодавця підлеглий. У цьому випадку закон не порушується. Наприклад, підліток має право вимагати надання йому щорічної відпустки і його повної оплати вже після одного-двох місяців роботи.

Федеральний закон чи Трудової Кодекс передбачають й інші випадки дозволу на відпочинок до того моменту, як минуть покладені шість місяців. Наприклад, коли дружина перебуває у відпустці по причині вагітності та пологів, чоловік теж може його взяти, якщо бажає. Таку ж можливість мають, наприклад, ветерани війни.

За інші роки роботи, починаючи з другого, відпустку можна брати коли завгодно. Важливо тільки дотримувати ту черговість, яка встановлена у конкретного роботодавця.

І в перший трудовий рік, а потім і в усі наступні надається відпустка має бути повним. Виняток становить прохання самого працівника дозволити йому взяти лише частину часу, відведеного на відпочинок.

Графік відпусток, встановлений в організації, визначає черговість їх надання. Щороку він складається роботодавцем заново. При цьому він зобов`язаний враховувати і бажання профспілки в тому ж порядку, що і при прийомі нормативних актів. Затвердження графіка має відбутися максимум за два тижні до того, як почнеться наступний календарний рік.

Надання відпустки не повинно порушувати звичний ритм роботи організації. Графік може починатися не раніше, ніж з першого дня того року роботи, за який він надається. Це найважливіша умова. Також повинні враховуватися і побажання самих працівників, і особливості процесу на виробництві. Підлеглий має право попросити профспілка та керівника змінити час відпустки, якщо воно його не влаштовує. Роботодавець теж може проявити ініціативу у зміні часу виходу працівника у відпустку, але, звичайно, з його згоди.

Закони передбачають і надання для деяких категорій осіб покладеного оплачуваної відпочинку під час, найбільш зручний для них. Зараз у країні цією пільгою користується велика кількість її громадян.