Порядок надання відпусток

Порядок надання відпусток затверджено Трудовим кодексом РФ. Стаття сто двадцять першій цього законодавчого акту дає роз`яснення порядку розрахунку робочого стажу. Цей показник є підставою для роботодавця на надання своєму співробітникові щорічних оплачуваних неробочих днів, що закріплено у статті сто двадцять другому цього ж документа.

Порядок надання відпусток ґрунтується на можливості працівника користуватися своїм правом щорічно. Від моменту прийняття в штат організації до надання оплачуваних вільних днів повинен пройти період, що дорівнює напівроку. Цей термін може бути скорочений, якщо досягнуто згоди сторін. Відпустки до піврічного трудового стажу можуть взяти:

- жінки до або після відпустки по вагітності та родам-

- працівники, вік яких не досяг вісімнадцяти років-

- усиновителі дитини дитячого віку (до трьох місяців) -

- співробітники в інших випадках, згідно законодавчих актів.

Порядок надання відпусток, при стажі роботи в даній організації більше одного року, здійснюється відповідно до графіка, який є для підприємства локальним актом. Його складання проводиться щорічно і візується керівником підприємства. При цьому враховується думка профспілкового органу. Графік відпусток є обов`язковим для виконання документом як для керівника організації, так і для кожного працівника.

Виняток становлять окремі категорії працівників, коли періоди оплачуваних вільних днів вони мають право вибирати самостійно. Так, наприклад, надання відпустки чоловікові може бути вироблено в той проміжок часу, коли його дружина перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. При цьому час трудового стажу в організації не має ніякого значення.

Порядок надання відпусток працівникам підприємства, які не досягли вісімнадцятирічного віку, також встановлений законодавством. Щорічні оплачувані вільні дні для них повинні бути тільки в літній період, не залежно від трудового стажу в даній організації. За бажанням даної категорії працівників відпускними може бути будь-який час, зручний для них.

Таким правом можуть скористатися також і деякі інші категорії членів трудового колективу, перераховані в нормативних актах.

Порядок надання відпустки в тому випадку, коли його необхідно перенести або продовжити, роз`яснює стаття номер сто двадцять чотири. Збільшення періоду оплачуваних неробочих днів можливе у разі:

- настання в період відпустки тимчасової непрацездатності сотрудніка-

- виконання державних обов`язків у період перебування в черговій відпустці, якщо правові акти передбачають звільнення від роботи під час участі в них-

- наявності інших причин, передбачених локальними актами підприємства та законом.

Порядок надання чергової відпустки може бути змінений за погодженням між працівником і керівником в випадку-

- затримки належних виплат за вільні дні-

- несвоєчасного повідомлення про час початку відпускного періоду, яке має бути здійснене не пізніше, ніж за чотирнадцять днів.

Якщо відсутність працівника позначиться на ефективності діяльності підприємства, то за погодженням з ним можливий перенос днів відпустки на наступний рік, але не пізніше періоду, який складає дванадцять місяців. Законодавчі акти не дозволяють співробітникові організації відмовлятися від чергових оплачуваних вільних днів протягом дворічного періоду. Щорічно повинні ходити у відпустку працівники, які не досягли вісімнадцятирічного віку, а також беруть участь у виробничому процесі, що відрізняється небезпечними або шкідливими факторами, що негативно впливають на здоров`я.