Координація як функція управління в менеджменті

Загальноприйнято поняття менеджменту припускає, що він являє собою процеси з планування та прийняття різних виконавських рішень, і контролю за їх виконанням. Однак існує ще одна сторона менеджменту, він не рідко виступає, як координатор з метою забезпечити таке твердження - координація як функція управління.

Для виконання таких завдань на підприємстві створюється або окремий підрозділ, або центр, хоча найчастіше такі центри координації інтегруються безпосередньо в виробничі структури.

Координація як функція управління позначає впорядковане створення ієрархічної структури, яка покликана забезпечити розподіл завдань, врегулювання повноважень керівництва та відповідальності в різних процесах діяльності, і чіткого структурування всіх процесів виробництва. Такі процеси спрямовані в першу чергу на створення та інтеграцію ефективної системи виконання завдань, що стоять перед підприємством.

Координація як функція управління виконується за допомогою встановлених правил спільних для виконання, хоча для окремих процесів можуть створюватись окремі правила. Тому з першими в основному пов`язують саме поняття організації, а з останніми, поняття управління на оперативному рівні.

Координація як функція управління незамінна для структур, які займаються повторюваними завданнями та процесами. Саме в даному випадку і з`являються, звід загальних правил які наказують порядок виконання таких повторюваних операцій і робіт.

А процес оперативного управління виражається в спеціальних вказівках, які співвідносяться з конкретними випадками і процесами виробництва або ж випадках яких виникають в нетипових ситуаціях і обставинах. У даному випадку загальна структура організації на виробництві може бути просто не ефективною. В даному випадку регулювання як функція управління дозволяє скоординувати процеси організації та оперативного управління, визначити завдання для підрозділів і керівного складу, а так узгодити загальні та спеціальні рішення в залежності від ситуації.

Координація як функція управління в ракурсі організації виробництва може обумовлюватися двома причинами:

По-перше, при одноманітності процесів і технологій на тривалому проміжку часу такий підхід дозволяє розробити єдині (загальні) рішення, що дозволить в майбутньому використовувати без необхідності постійно приймати нові, що викличе неефективність і затягування управлінських процесів.

І другою причиною можна назвати велику узгодженість (координацію) при виконанні робіт, що в свою чергу сприяє стабільності процесів виробництва.

Крім цього координація дій у контексті організації виробництва має ряд переваг:

- підвищення рівня (потенціалу) менеджменту, що призводить до помітного спрощення завдань при управленіі-

- дозволяє розвивати великі бізнес структури, які матимуть чіткий поділ праці і управління-

- раціональне використання господарських процесів на підприємстві.

Однак координація як функція управління може мати і ряд негативних моментів - в основному це істотне зниження гнучкості структурних підрозділів підприємства (так як втрачається частина повноважень).

Такі негативні впливи можуть відбутися в результаті:

- надмірної схематизації, при якій всі господарські процеси переростають в рутинне виполненіе-

- обмеження прийняття індивідуальних рішень і вільної творчості при управленіі-

- знеособлення процесів управління, що викликає підміну у відносинах між персоналом, які відбуваються не на підставі їх особистого авторитету, а лише на підставі «букви параграфа» правил і законів.

При виникненні останнього пункту негативних явищ слід звернути увагу і на такий процес як соціальний моніторинг як функція управління. Саме використовуючи цей інструмент можна виявити перехід відносин між персоналом від нормальних до знеособлених і системних.