Що таке тарифна ставка і форми оплати праці?

Одним з основних мотивів успішної роботи будь-якого співробітника є рівень заробітної плати. Зацікавленість у його збільшенні благотворно впливає на прагнення досягти більш високих результатів. І роботодавець успішно користується цим стимулюючим важелем впливу, встановлюючи працівникові більш високу оплату за певні досягнення. Зробити це він може різними способами, такими як більш високий оклад, стимулюючі надбавки, відрядна оплата та інше. У перовом варіанті під окладом розуміється місячна тарифна ставка. Хоча вона може бути як погодинною, так і денної і залежить від складності робіт і кваліфікаційного розряду.

Розрахувати місячну нескладно: годинну ставку множимо на середньомісячну кількість годин роботи (Норма робочого часу за рік ділиться на дванадцять місяців). Причому рівень оплати не може бути нижче МРОТ, встановленого Федеральним законом. Крім того, для розрахунку зарплати зазвичай використовують тарифну сітку, в якій тарифні ставки оплати праці розподілені по розрядах в порядку зростання шляхом множення на певний коефіцієнт, який залежить від галузі підприємства. Оплата праці ділиться на погодинну (залежить від відпрацьованого часу) і відрядну (від кількості виробленої продукції або операцій). У свою чергу відрядна складається з прямою, аккордной і непрямої.

При прямій працівникові видається завдання (наряд) на виконання конкретної кількості продукції. Його зарплата розраховується так: тарифна ставка цього розряду робіт перемножується з нормою часу і кількістю випущених виробів. А якщо ця норма перевиконана, та без шлюбу, тоді зверху нараховується ще й премія (цю оплату називають відрядно-преміальною). Крім того, працівник може працювати і за відрядно-прогресивній системі, коли до того, що виконано понад норми, застосовують підвищені розцінки.

При аккордной системі зарплата нараховується в процентному відношенні від виручки. Це означає - потрібно встигнути виконати завдання (реалізувати заданий обсяг продукції) у визначений термін, з цього і отримаєш договірної відсоток - свою зарплату. Непряму застосовують для начислення зарплати робітникам, які не беруть участь безпосередньо у виробничому процесі, а обслуговують (контролюють) обладнані робочі місця. Для цього тарифна ставка по їх розряду множиться на норму, потім на факт вироблення плюс премія. Це означає, якщо обладнання працює без перебоїв, то випуск продукції збільшується, а працівникові покладається стабільна зарплата з преміальними за переробку.

У деяких випадках, коли неможливо визначити, який обсяг робіт виконав конкретний працівник, відмінно підійде така форма оплати, як колективно-відрядна. Припустимо, бригада завершила якийсь об`єкт і отримала за нього певну суму, яку розділили на всіх рівними частками. Чим гарний такий спосіб оплати? Та хоча б тим, що немає розбіжностей з приводу розміру зарплати, менше запізнень, вище якість робіт, а новачки за допомогою всієї бригади швидше вникають у справу. Отже, не треба стежити за кожним працівником, щоб врахувати, що він зробив. А краще витратити цей час на контроль над робочими процесами. Знову ж, полегшення для бухгалтера - при розрахунку зарплати йому не потрібна тарифна ставка. Потрібно лише загальну розцінку колективу помножити на фактичну вироблення, до якої додається премія, якщо є. Потім підсумкова сума ділиться на всіх працівників. Легко і просто! До речі, більшість європейських країн давно воліють цю систему, використовуючи її досить успішно.

Коли немає можливості унормувати працю працівника, застосовують погодинну систему. А зарплата розраховується за формулою: тарифна ставка оплати праці по відповідному розряду множиться на відпрацьований час - це проста погодинна система оплати. Коли за відмінну якість нараховують ще й премію, то це вже почасово-преміальна. Хоча й цим переліком систем оплат роботодавці не обмежуються, передбачаючи індивідуальні форми оплати для деяких співробітників. З фахівцями високої кваліфікації має сенс укладення контракту за договірною оплаті праці, якщо підприємство зацікавлене утримати хорошого співробітника.