Безтарифна система оплати праці та інші системи заробітної плати

Оплата праці в будь-яких її формах являє собою головне джерело доходу працівника. Вона ж є, мабуть, найефективнішим спонукальним мотивом до якісного і високопродуктивної праці.

З переходом у свій час до ринкової економіки зазнало докорінні зміни і зміст процесу оплати праці. Уряд відмовився від якого б то не було управління їм і залишило за собою тільки право встановлювати МРОТ. Все ж інше - тарифні ставки, і оклади за посадами, і надбавки з доплатами, і умови преміювання - з того моменту встановлюється на кожному підприємстві індивідуально.

Залежати рівень заробітної плати може від цілого ряду чинників, і головний з них - це фінансовий стан тієї чи іншої організації, а також соціально-економічна обстановка в країні в цілому або в окремо взятому її регіоні. Крім цього, на нього чинять свій вплив ситуація на споживчому ринку та ринку праці, динаміка цін на послуги та товари, рівень конкуренції і т. П.

На сьогоднішній день існує три системи заробітної плати, які ми і розглянемо.

1. Тарифна. Вона полягає в тому, що диференціація зарплат для працівників різних категорій проводиться згідно сукупності нормативних актів. При цьому враховуються умови праці, складність роботи, природно-кліматичні особливості регіону, характер праці та її інтенсивність.

Тарифна система представлена у двох формах: відрядної і погодинної. Основна відмінність між ними - це спосіб обліку трудових витрат. Так, відрядна заробітня плата враховує кількість тієї продукції, яка була вироблена, а погодинна - відпрацьований час.

Відрядну форму ВІД доцільно застосовувати тоді, коли є реальна можливість зафіксувати ряд показників результату роботи і нормувати їх за допомогою встановлення норм часу і виробітку. Відрядно працює, наприклад, робітник на заводі, чия зарплата залежить від кількості одиниць виготовлених ним деталей за день, зміну, в місяць.

Почасову форму ВІД доцільно застосовувати тоді, коли праця працівника нормувати неможливо. У такому випадку зарплату йому нараховують, виходячи з часу, який він пропрацював (кількості годин, днів або змін в місяць). Таким чином прийнято оплачувати послуги продавця, сторожа та ін.

2. Безтарифна система оплати праці. Як свого часу показала практика, за умови нарахування зарплати відповідно до тарифів і окладами вкрай складно уникнути так званої зрівнялівки, подолати те протиріччя, яке існує між інтересами колективу в цілому й окремого працівника. Таким чином, бестарифная система оплати праці була необхідною якісною мірою, спрямованої на усунення даного протиріччя.

Така система ВІД увазі, що заробіток службовця буде прямо залежати від результатів роботи організації в цілому, відділу, в якому він числиться, а також від того обсягу коштів, які роботодавець направляє до ФОП.

Іншими словами, зарплата службовця (наприклад, інженера-конструктора тієї чи іншої категорії) дорівнюватиме його частці в ФОП, який начальник виділив на весь його відділ.

Безтарифна система оплати праці володіє наступними характерними ознаками:

1. Рівень ФОП знаходиться в тісному взаємозв`язку з рівнем зарплати.

2. Наявність постійних коефіцієнтів, які відображають кваліфікаційний рівень працівника і його трудової участі в результатах роботи.

За основу бестарифная система оплати праці бере рівень кваліфікації, який фактично характеризує продуктивність конкретного фахівця і присвоюється всім членам робочого колективу.

Так, наприклад, існує поділ інженерів-конструкторів на кілька категорій - I, II, III. Питання про те, до якої групи віднести працівника, вирішується керівником підрозділу, виходячи з ряду факторів - освіти, досвіду і т. П. З часом категорія фахівця може змінитися, а відповідно до неї збільшиться чи зменшиться його заробітна плата. Все буде залежати від того, як дана конкретна людина проявить себе в роботі за певний період часу.

3) Змішана. У такій системі одночасно мають місце ознаки як тарифної, так і бестарифной систем. Зокрема, сюди можна віднести комісійну ОТ, «плаваючі» оклади, дилерський механізм нарахування виплат за роботу.