Адміністративну відпустку, його особливості

Основним законодавчим актом, який регулює взаємовідносини роботодавця і працівника в Російській Федерації, є Трудовий Кодекс зазначеної країни. У відповідності зі 107 статтею даного документа кожний дієздатний і працююча людина має право на відпочинок, одним з видів якого прийнято вважати відпустку - певний проміжок часу, протягом якого працівник звільняється від виконання своїх посадових обов`язків. Законодавством передбачена наступна класифікація відпусток:

• Основний і додатковий.
• Щорічна оплачувана і відпустку без утримання.
• Відпустка по вагітності, по догляду за дитиною, або відпустку, який надається у зв`язку з навчанням працівника (наприклад, заочно в університеті).
• Короткостроковий, подовжений.

У процесі трудової діяльності можна зіткнутися з таким непередбачуваним законодавством поняттям, як адміністративну відпустку. Даний термін відноситься скоріше до розмовному стилю мовлення. Відповідно до юридичним правом адміністративний відпустка - це відпустка без збереження заробітної плати, тобто повністю неоплачувану. Подібний відпочинок «за свій рахунок» має певні нюанси та особливості.

Так в яких випадках роботодавець може надавати адміністративну відпустку? Наприклад, з поважної причини або за сімейними обставинами (весілля, ювілей, похорони тощо). Роботодавець має право відмовити у наданні подібного відпустки своєму співробітникові, оскільки це не є його обов`язком. У даному випадку слід говорити не про встановлені законодавством відносинах між працівником і його керівником, а скоріше про взаємини між людьми.

Заява на адміністративну відпустку, на підставі якого виноситься рішення про його надання або відмову, подається безпосередньо керівнику організації або його уповноваженій особі. Тривалість подібного відпочинку обмовляється індивідуально, залежно від приводу.

У разі відмови в наданні неоплачуваної відпустки з поважної причини працівник має право звернення до суду. Подібні інциденти трапляються, як правило, вкрай рідко, оскільки «поважність» повода оцінює сам роботодавець, законодавство не має навіть зразкових переліком подібних причин. У тому випадку, якщо роботодавець відмовив у наданні адміністративного відпустки своєму співробітникові, а той всупереч рішенню керівництва не з`явився на робоче місце, його вчинок розглядається як порушення дисципліни праці і тягне за собою певні наслідки. Така людина може залучитися до дисциплінарної відповідальності.

Роботодавець зобов`язаний надати адміністративну відпустку працівнику своєї організації в тому випадку, якщо той:

• Пенсіонер (розмір відпустки в даному випадку варіюється від 1 до 14 календарних днів).
• Дружина (чоловік), або батько військовослужбовця, який загинув (який отримав каліцтва, що став інвалідом) в результаті виконання своїх службових обов`язків (14 днів на рік).
• Інвалід (60 днів на рік).

Кожен співробітник має право на п`ятиденний і більше адміністративну відпустку в разі народження дитини, смерті близького родича, власного одруження. Він відпустку хороший тим, що багато роботодавці надають його більш охоче, ніж передбачений законодавством щорічну відпустку.

У той же час співробітник, який вирішив взяти відпочинок за свій рахунок, як правило, прагне якомога швидше закінчити пов`язані з цим справи і повернутися до виконання своїх посадових обов`язків. Проведені в адміністративній відпустці дні не
оплачуються. Пільги в даному випадку не надаються.