Суп з опеньків - делікатес з далекого дитинства

Як на мене, то варити суп з опеньків блюзнірство. Не те, що б опеньки для цього зовсім не годилися, просто в солоному, маринованому або навіть смаженому вигляді я їх люблю більше. От якщо б пустити під цю справу свіжозібране боровики або сироїжки з лисичками ... Але, як кажуть, про смаки не сперечаються, особливо якщо у опонентів відсутній вибір - хороший, справжній білий гриб знайти стає все важче, та й з нашою звичкою постійного проведення часу біля телевізора або комп`ютера вибратися для грибний вилазки в ліс стає мрією нездійсненною. І в цьому випадку користуємося відомим радою Аркадія Райкіна, який стверджував, що для того щоб приготувати рагу із зайця, потрібно як мінімум мати кішку. У нашому випадку, що продаються на базарі сушені опеньки цілком зможуть нагадати нам смак звичайного грибного супу.

У моєму, нерідко голодному, дитинстві (не дуже вірте в міфічну божу благодать при Радянському Союзі) суп з опеньків був неповторним делікатесом. Купити кілограм м`яса на базарі середня радянська сім`я молодих інженерів, якими були мої батьки, та ще й з маленькою дитиною на руках могла не частіше двох разів на місяць, а в магазинах провінційних міст його не було в принципі. Ось тоді і примудрялися готувати на загальній кухні в складчину кілька господинь супи з доступних продуктів, основною приправою для яких були дбайливо заготовлені сільськими родичами сушені опеньки, гронами висіли над задимленими плитами в комунальних квартирах. Причому, вічно бідну інтелігенцію тодішнього пропаганда вміло переконувала, що гриби за своїми поживними і смаковими властивостями нічим не гірше яловичої вирізки, якої забезпечувалися спец розподільники обкомів і міськкомів партії. Тому гриби в ті часи, найчастіше називали «м`ясом для бідних», і збирати їх в ліс виїжджали цілими цехами на спеціально найнятих автобусах.

Час йшов, і змінювало разом зі своїм відходом навколишнє нас життя, і тепер опеньки з їжі для бідних перемістилися в нішу делікатесів, а грибний суп стали готувати з приправ або печериць і глив, вирощених в штучному середовищі. Зараз суп з опеньків можна приготувати, тільки наразившись на бабусю-божий одуванчик, яка торгує сушеними грибами де-небудь в переході або на вокзалі. А адже грибочки (тільки не вирощені в підвалах, а їх природні побратими) - продукт ексклюзивний, багатий специфічним білком, насиченим мінералами, здатними скласти половину таблиці Менделєєва, і ферментами, придатними нормальному травленню.

Приготувати грибний суп з опеньків, рецепт якого містить обов`язково свіжі гриби, можна використовуючи їх консервовані аналоги, якщо попередньо добре промити їх кип`яченою водою і використовувати як звичайні, тільки що проварені, свіжозібране гриби. Тим не менше, їх все-таки рекомендується спочатку поварити хвилин десять-п`ятнадцять і в готовий бульйон засипати гречану крупу і нарізану кільцями цибулю. Варити суп слід до готовності крупи. В кінці додайте спеції і дрібно нарізану зелень. Заправте такий суп сметаною або кип`яченим молоком. На триста грам опеньків знадобиться 3-4 ложки гречаної крупи, одна цибулина, півсклянки молока або дві столові ложки сметани. Сіль і спеції додавайте до смаку.

Для людей, які страждають від нетравлення шлунка, я б рекомендував приготувати суп-пюре з опеньків промислової заготівлі. По-перше, це допоможе налагодити шлунково-кишкові проблеми, по-друге, гриби - продукт важко засвоюваний, але у вигляді кашки, абсолютно безпечний. Ну і не варто забувати про смакові якості такого блюда. Додаючи гриби в борщ або щі можна зробити їх пікантніша і помітно приємніше для гурманів. Не соромтеся експериментувати - смачна їжа завжди корисна для нашого організму, так чому ж не порадувати себе коханого прекрасним супом з натуральних грибів, присмачених ностальгічними спогадами минулого.