Школа людських відносин як нова форма управління в науковому менеджменті

На рубежі 30-х років XX сторіччя на Заході стали формуватися перші передумови для створення нової школи людських відносин, яка доповнила б розробки класичної та наукової шкіл менеджменту. Дозріла необхідність створення якісно нових форм управління, заснованих на міжособистісних відносинах із застосуванням психології та соціології. Кожне підприємство в рамках даної теорії розглядалося як окрема соціальна система. Метою нової методики було довести значущість людського фактора як основного і головного елемента ефективної організації праці, а також переміщення акценту з управління роботою на управління персоналом.

Школа людських відносин. Сучасний підхід до управління

Вважається, що школа людських відносин була заснована вченими Елтоном Мейо і Мері Паркер Фоллет. Мейо, який проводив дослідження в сфері мотивації праці на заводі в штаті Іллінойс «Вестерн Електрик Хоторн» з 1927-го по 1932-й рік, прийшов до висновку про те, що хороші умови праці, передові ідеї виробництва, матеріальні заохочення і висока заробітна плата - це далеко не завжди гарантія високої результативності праці . У ході експерименту стало ясно, що співробітникам притаманні не тільки фізіологічні, але й психологічні, соціальні потреби, незадоволення яких призводить до зниження продуктивності і абсолютного байдужості до роботи. Школа людських відносин Мейо доводить, що на ефективність праці співробітників впливають такі моменти, як взаємини в групі і увагу управлінського персоналу до проблем в колективі. Сили, що виникають в ході ділових взаємин між людьми, часто перевершують і роблять більш потужний тиск на співробітників, ніж розпорядження керівництва. Наприклад, працівники у групі негласно встановлювали свої стандарти поведінки, норми виробітку, часто колег більше турбувало схвалення колективу, ніж підвищення заробітної плати. У групах було прийнято висміювати вискочок, які перевиконували загальноприйняті нормативи, так само, як і «сачків», які працювали погано і недопрацьовували.

Школа людських відносин Е. Мейо рекомендувала для підвищення продуктивності праці проводити психологічні заходи з оздоровлення мікроклімату в колективі, покращувати відносини між підприємцями і працівниками, ставитися до людини не як до машини, а з урахуванням його особистих якостей, таких як взаємовиручка, здатність до співпраці, товариськість.

Школа поведінкових наук

Наступним етапом розвитку концепції людських відносин стала наука про людську поведінку (біхевіоризм). Школа людських відносин і поведінкових наук давала відповіді на нові питання, вона допомагала максимально розкрити внутрішні можливості кожної людини і дати стимул для максимального підвищення ефективності праці. Ключовими фігурами поведінкового напрямку стали Р. Лайкерт, К. Арджіріс, Ф. Герцберг, Д. Мак-Грегор. Їх дослідження стосувалися таких аспектів, як мотивація, лідерство, влада, соціальна взаємодія, комунікабельність і якість повсякденного трудового життя працівників.

Визначальними факторами нової поведінкової моделі управління стали такі: усвідомлення співробітником своїх можливостей, задоволення результатами роботи, виражене в спільності цілей і інтересів колективу, соціальна взаємодія. А з боку керівництва школа людських відносин і поведінкових наук орієнтувалася на психологію поведінки працівника під час трудового процесу залежно від мотивації, комунікації з колегами, авторитету керівника та лідерства в колективі.